вакансії держгеокадастр

. Відповідно до статті 15 ЗУ «Про державну службу», Головне управління Держгеокадастру у Луганській області оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: головного спеціаліста відділу землеустрою та охорони земель. вимоги: громадянство України, особа з вищою освітою за освітньо –кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. За напрямом підготовки – «Землевпорядкування та кадастр», «Геодезія, картографія та землеустрій». Стаж роботи за фахом на державній службі на посаді не нижче провідного спеціаліста не менш 2-х років або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 3-х років. головний спеціаліст сектору державної землевпорядної експертизи. вимоги: громадянство України, особа з вищою освітою за освітньо – кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. За напрямом підготовки «Землевпорядкування та кадастр». Стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1-го року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 2-х років. вимоги: громадянство України, особа з вищою освітою за освітньо – кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. За напрямом підготовки «Землевпорядкування та кадастр», «Правознавство». Стаж роботи за фахом на державній службі не нижче провідного спеціаліста не менше 1- го року, або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 2-х років. головний спеціаліст юридичного сектору (на період декретної відпустки). вимоги: громадянство України, особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. Стаж роботи за фахом на державній службі не менше 3- х років, або за фахом в інших сферах не менше 4-х років. головний спеціаліст сектору бухгалтерського обліку, фінансів та звітності (на період декретної відпустки) вимоги: громадянства України, особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста. За напрямом підготовки «Економіка підприємства», «Облік та аудит», «Управління персоналом та економіка праці». Стаж роботи за фахом на державній службі на посаді не нижче провідного спеціаліста не менше 1-го року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 3-х років. головний спеціаліст взаємодії із ЗМІ та громадськістю. вимоги: громадянство України, особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. Стаж роботи на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1-го року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 2-х років. головний спеціаліст сектору запобігання та протидії корупції (на період декретної відпустки) вимоги: громадянство України, особа з вищою юридичною або економічною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. Стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1- го року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3-х років. головний спеціаліст з питань внутрішнього аудиту (на період декретної відпустки) вимоги: громадянство України, особа з вищою юридичною або економічною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст. Стаж роботи за фахом на державній службі не менше 3-х років. Для участі у конкурсі необхідно надати такі документи: заява про участь у конкурсі, особову картку (форма П2ДС) з додатками, фотокартки розміром 4х6 – 2 шт., копії документів про освіту, вчене звання, наукові ступені, копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік, військовий квиток (для військовозобов’язаних), згоду на обробку персональних даних. Документи приймаються протягом 30 календарних днів з дня публікації оголошення про проведення конкурсу. Додаткова інформація щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надається сектором кадрової політики. Звертатися за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 17, корпус 2,.309, контактний телефон 4-01-62. . Право постійного користування не успадковується. Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України «Про фермерське господарство»). Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства. Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об’єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. За змістом положень статті 182 Цивільного кодексу України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Отже, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою – не право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту частини другої статті 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади й держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст. 131 Земельного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися й передаватися в порядку спадкування. У статті 1225 Цивільного кодексу України сказано, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітсвзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Як зазначено в статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Здатність мати цивільні права й обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті, як визначено статтею 25 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 р. у справі № -6-31 13цс15. Держгеокадастр України разом із Мінагрополітики розробив проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо передачі права власності фермерським господарствам на земельні ділянки, надані засновникам таких господарств у постійне користування, довічне успадковуване володіння для створення та/або ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства)», який подано до Верховної Ради України 05.04.2018. Автори цього законопроекту запропонували внести зміни до розділу Х Земельного кодексу України та встановити, що земельні ділянки, надані засновникам фермерських господарств у постійне користування, довічне успадковуване володіння для створення та/або ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства), передаються у власність фермерського господарства для ведення фермерського господарства. У разі смерті засновника фермерського господарства, якому надано земельні ділянки в постійне користування, довічне успадковуване володіння для створення та/або ведення фермерського господарства (селянського (фермерського) господарства), із заявою, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копією документа, що підтверджує право постійного користування, довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, та документом, що підтверджує успадкування фермерського господарства, звертається громадянин України (громадяни України), який успадкував фермерське господарство (цілісний майновий комплекс). . Система електронних аукціонів забезпечить більшу прозорість процесу набуття прав на земельні ділянки. Група експертів Держгеокадастру та Innovation and Development Foundation завершили розробку програмного забезпечення для проведення електронних земельних аукціонів. Апробація платформи та її презентація громадськості відбулася 2 вересня в Одесі синхронно з земельним аукціоном, запланованим на цю дату. Всього на земельні торги 2 вересня було виставлено 19 ділянок в Одеській області загальною площею 708,57 гектара. Їх стартова вартість 1,319 млн гривень. За результатами земельних торгів Система електронних аукціонів (СЕА) автоматично формує рейтинг ставок учасників та протокол торгів. СЕА на сьогодні вже синхронізована з банками, що дозволяє успішно проводити грошові операції, зокрема сплачувати гарантійні та реєстраційні внески. Робота над проектом з розробки Системи електронних аукціонів з урахуванням підготовчого етапу тривала 7 місяців. У квітні 2016 року Держгеокадастр підписав Меморандум про розвиток та імплементацію системи децентралізованих електронних онлайн-аукціонів з Innovation and Development Foundation – неурядовою організацією, яка надає підтримку в рефомуванні державного сектору. IDF мала готові технічні рішення, які бути адаптовані та імплементовані до системи земельних торгів. Робота над проектом здійснювалася без залучення додаткового фінансування з Державного бюджету України. Електронні земельні аукціони забезпечать більшу прозорість та відкритість процесу набуття прав на земельні ділянки, а також збільшення конкуренції на торгах за рахунок розширення кількості учасників. “За рівнем антикорупційного та загальноекономічного ефекту альтернативи земельним аукціонам на сьогодні не існує. Тому створення інфраструктури для проведення торгів онлайн, з метою залучення якомога більшої кількості учасників та забезпечення ще більшої прозорості процесу, було визначене одним із пріоритетних напрямів роботи”, – відзначив перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк. Він нагадав, що розмір середньої орендної ставки за результатами земельних торгів вдвічі перевищує середню вартість оренди при безаукціонній передачі землі, що має прямий вплив на наповнення місцевих бюджетів. “Сподіваємося, що успішне випробування Системи стане ще одним аргументом для внесення змін до законодавства щодо впровадження електронних земельних аукціонів на національному рівні”, – відзначив він. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону встановлений главою 21 Земельного кодексу України. На сьогодні можливості проведення електронних торгів земельним законодавством не передбачено. Держгеокадастром розроблено проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо активізації проведення земельних торгів”, яким передбачається, зокрема, можливість проведення електронних земельних торгів. Система електронних земельних аукціонів (СЕА) – це інформаційно-телекомунікаційна система з загальнодоступною децентралізованою (розподіленою) базою даних, в якій з використанням технології blockchain і мережі Інтернет в режимі реального часу безперервно і відкрито для необмеженого кола осіб здійснюється збір, візуалізація і зберігання інформації про об’єкти аукціонів, проводиться авторизація учасників аукціонів, а також надання, зіставлення і прийняття цінових пропозицій (ставок) учасників аукціонів. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) – центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Утворений шляхом реорганізації (перетворення) Державного агентства земельних ресурсів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442. З серпня 2016 року Держгеокадастр підпорядкований Міністерству аграрної політики та продовольства України. Фонд Інновації та Розвитку (Innovation and Development Foundation) – це неурядова організація, яка акумулює передові знання, ідеї та проекти для реформування державного сектору в країнах молодих демократій і перехідних економік. Фонд забезпечує інструменти та майданчики для обміну досвідом провідних експертів у найрізноманітніших областях, від економіки до IT. Фонд був заснований у 2012 році в Грузії. В Україні працює з 2014 року. Фінансується міжнародними донорами, зокрема USAID, DFID, UNDP. . «Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру починає розробку проекту закону «Про консолідацію земель» та закликає українських фермерів, представників аграрних компаній, власників земель та всіх небайдужих долучитися до роботи над змінами до законодавства», – про це повідомив Голова Держгеокадастру Роман Лещенко. Він зазначив, що внаслідок проведення розпаювання земель в Україні землі сільськогосподарського призначення, що перебували у колективній власності сільгосппідприємств та кооперативів, зокрема, створених на базі радгоспів, були розпайовані з середнім розміром паю 4 га. Звісно, для ведення економічно успішного та раціонального сучасного господарства цього замало. Закони економіки «диктують» необхідність консолідації надмірно подрібнених сільськогосподарських земель. Держгеокадастр уже напрацьовує необхідну для цього законодавчу базу – насамперед проект Закону України «Про консолідацію земель». «Консолідація у нашому розумінні – це не про мегахолдинги. Консолідація – це насамперед про створення життєздатних фермерських господарств сімейного типу, що працею своїх членів забезпечують найбільшу додану вартість на одиницю площі, господарств, які мають стати соціальною основою нового заможного українського села», – наголошує Роман Лещенко. Для створення дієвого механізму консолідації земель потрібно вирішити не лише задачу створення механізмів для об’єднання сільськогосподарських земель в одних руках, а й створити стимули для консолідації, а також усунути невиправдані перешкоди для цього. «Зокрема, фермери повинні мати можливість безперешкодно збудувати на своїй землі відокремлену садибу, мати податкові та кредитні пільги під час докорінного поліпшення земель у процесі їх консолідації, мають бути вдосконалені правила про полезахисні лісосмуги тощо. Наразі Держгеокадастр починає підготовку змін до законодавства, які будуть покликані розв’язати ці проблеми», — наголосив Голова та закликав представників агробізнесу долучатися до обговорення та ділитися своїм досвідом вдалої, а ще більше – невдалої консолідації земель. Зокрема цікаво почути відповіді на такі питання: що заважає консолідації? Що варто змінити, зокрема законодавчо? Які перешкоди потрібно усунути, які стимули запровадити?

Крім того найближчим часом Держгеокадастр проведе круглий стіл під час якого українські фермери, представники аграрних компаній, власники земель та всі небайдужі зможуть долучитися до обговорення цієї теми та надати свої пропозиції щодо спрощення і вдосконалення правового регулювання консолідації земель. . Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень). Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або арешту на строк до шести місяців. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. У разі ж самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, кримінальне покарання встановлюється у вигляді штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, а у разі, якщо таке будівництво здійснено на земельній ділянці особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель – позбавлення волі на строк від одного до трьох років. У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені статтею 197-1 Кримінального кодексу України, громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до поліції. Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. На території Донецької області – це Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. . З 01 січня 2013 року набули чинності Закони України ”Про Державний земельний кадастр”, ”Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 ”Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”, згідно з якимиповноваженнятериторіальнихорганів Держземагентства у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з 1 січня 2013 року припинилися. Відповідно до частин 1 та 3 статті 111 Земельного кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом. Зазначаємо, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України ”Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. Статею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин, територіальні органи Держземагентства України здійснюють свої повноваження у сфері регулювання земельних лише у межах повноважень та у спосіб, що встановлені відповідними нормами чинного законодавства. Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. З набранням чинності 01.01.2013 р. постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 р. №1051, постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 втратила чинність. Починаючи з 01.01.2013 року вищевказані Порядки, на підставі яких здійснювалась державна реєстрація земельних ділянок, державна реєстрація та видача державних актів на право власності на земельні ділянки, втратили свою чинність відповідно до положень частини 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру». Зокрема, з набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року №3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів. Відповідно до положень пункту 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01 січня 2013 року. Відповідно до статті 25 Закону «Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; Повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в тому числі і за рішенням суду надходить з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу. Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі Порядку) затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку. В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі. Отже, після скасування права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого і внесе зміни до Поземельної книги. Іншого порядку державної реєстрації, видачі державних актів чи скасування їх державної реєстрації законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно – правовими актами, не встановлювалось. На даний час, ДержземагентствоУкраїни та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 ЗУ «Про державний земельний кадастр»). Щодо заміни раніше виданих державних актів на право приватної власності на землю, державних актів на право власності на землю, державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування землею. З набранням чинності Закону України ”Про Державний земельний кадастр” від 7 липня 2011 року №3613-VІ та постанови Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру” від 17 жовтня 2012 року №1051 право власності на земельну ділянку оформляється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Згідно із Розділом VII ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про державний земельний кадастр” земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважають сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі: технічна документація)- далі за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 ”Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Відповідно до частини десятої статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Таким чином, враховуючи, що з набранням чинності Закону України ”Про державний земельний кадастр” та постанови Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру” від 17 жовтня 2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється без оформлення державних актів, особа, яка згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку, є власником земельної ділянки, у разі його втрати, після державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої технічної документації для підтвердження реєстрації земельної ділянки на праві власності на зазначеному земельну ділянку, може, згідно із Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 замовити та отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з послідуючим оформленням права власності на земельну ділянку відповідно до Закону України ”Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011 року №835 (із змінами та доповненнями) затверджено перелік адміністративних послуг, що надаються Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами. Оплата послуг здійснюється шляхом попереднього перерахування коштів через банки та/або відділення поштового зв‘язку; підтвердженням оплати послуги є платіжне доручення або квитанція з відміткою банку або поштового відділення. Повернення коштів за ненадані послуги здійснюється у встановленому законодавством порядку. Стосовно видів документації із землеустрою, відповідно до якої здійснюється державна реєстрація земельних ділянок. На сьогодні законодавством у сфері земельних відносин визначено підстави та умови, відповідно до яких розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або складається проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України (далі-Кодекс). Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини третьої та четвертої цієї статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Частиною п’ятою цієї статті визначено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частині шостій – сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Пунктом 2 розділу VII ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про Державний земельний кадастр” визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів) земельної ділянки державної чи комунальної власності. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. Відповідно до вимог пункту 3 цього розділу Закону у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння. Порядок щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за №391/17686. Згідно з пунктом 6 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: – за межами населених пунктів – органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками. Частиною першою статті 120 Кодексу визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до частини першої статті 4-1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут, приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі коли земельна ділянка не відповідає вимогам пунктів 2, 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” передача земельної ділянки у власність або у користування громадян здійснюється в порядку, встановленому статтею 118 Кодексу. Разом з тим зазначаємо, що на сьогодні реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється органами державної реєстрації прав Міністерства юстиції України відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. . Смолянюк Олександр Сергійович –. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Народився 12 березня 1990 року у. Стремигород Коростенського району Житомирської області. У 2012 році закінчив Університет економіки та права «КРОК» за спеціальністю «Правознавство», де здобув кваліфікацію юриста. З листопада 2012 року по серпень 2013 року проходив військову службу у Збройних силах України. Трудову діяльність розпочав у листопаді 2013 року на посаді головного спеціаліста юридичного сектору Управління Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області. З січня 2016 до грудня 2016 року обіймав посаду завідувача юридичного сектору Управління Держгеокадастру у Коростенському районі Житомирської області. Грудень 2016 – лютий 2017 – головний спеціаліст Відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З лютого 2017 року по квітень 2021 року – головний спеціаліст Відділу контролю за використанням та охороною земель у Коростенському, Лугинському, Народицькому, Овруцькому, Олевському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З лютого по липень 2020 року виконував обов’язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З 26 квітня 2021 року наказом Держгеокадастру на Олександра Смолянюка покладено виконання обов’язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. . Смолянюк Олександр Сергійович –. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Народився 12 березня 1990 року у. Стремигород Коростенського району Житомирської області. У 2012 році закінчив Університет економіки та права «КРОК» за спеціальністю «Правознавство», де здобув кваліфікацію юриста. З листопада 2012 року по серпень 2013 року проходив військову службу у Збройних силах України. Трудову діяльність розпочав у листопаді 2013 року на посаді головного спеціаліста юридичного сектору Управління Держземагентства у Коростенському районі Житомирської області. З січня 2016 до грудня 2016 року обіймав посаду завідувача юридичного сектору Управління Держгеокадастру у Коростенському районі Житомирської області. Грудень 2016 – лютий 2017 – головний спеціаліст Відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З лютого 2017 року по квітень 2021 року – головний спеціаліст Відділу контролю за використанням та охороною земель у Коростенському, Лугинському, Народицькому, Овруцькому, Олевському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З лютого по липень 2020 року виконував обов’язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З 26 квітня 2021 року наказом Держгеокадастру на Олександра Смолянюка покладено виконання обов’язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. . Шановний експерте!

Мені 76 років, і я вже давно на пенсії. 40 років я пропрацювала спочатку в колгоспі, потім в КСП. Маю нагороди за багаторічну працю. Нещодавно у мене стався земельний конфлікт. Мій заможний сусід, ділянка якого знаходиться зліва від мене, побудував величезний палац і звів двометровий паркан навколо нього. При цьому незаконно, без моєї згоди захопив три метри моєї ділянки, де я вирощую квіти та овочі для себе. Інші сусіди мені співчувають, але нічим допомогти не можуть. Дякую, що ви безкоштовно консультуєте пенсіонерів із земельних питань, адже ми не маємо грошей на дорогого юриста. Документи на землю у мене є, земля приватизована. Підкажіть, що робити? Дякую вам, Маріє Степанівно, що підняли таку важливу тему, як порушення меж земельної ділянки. Це дуже поширена категорія спорів, і головне тут розібратися, до кого та з якими документами звертатися. Адже, як показує ваш випадок, ані наявність документів на землю, ані внесення ділянки до державного земельного кадастру не убезпечують від проблем. Як я зрозумів з вашого листа, мирним шляхом владнати це питання із сусідом не вдасться. Отже, не гайте часу та звертайтеся до місцевих органів влади, прокуратури та суду, так як порушене ваше право власності. Крок перший – звертайтеся до сільради (міськради) із заявою про виникнення спору щодо встановлення меж земельної ділянки. За результатами перевірки вони повинні скласти акт та розглянути це питання на комісії по земельних спорах при сільраді. Просіть, щоб вони обміряли вашу земельну ділянку і чітко вказали в цьому рішенні, хто порушив межі. Цей документ буде доказом у суді. Крок другий – якщо місцевий орган влади буде затягувати з прийняттям рішення, то звертайтеся до районної прокуратури із заявою щодо порушення ваших прав. Обов’язково додайте до заяви копію пенсійного посвідчення, адже прокурор може представляти інтереси людини в суді тільки тоді, якщо вона сама через фізичні вади чи матеріальні можливості, а також старість не може сама захищати свої права (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»). Крок третій (необов’язковий) – звернення до обласних органів Держгеокадастру з викладенням фактів порушення та клопотанням про складання акту. Можна також звернутися до приватних землевпорядних організацій, щоб документально підтвердити факт порушення. Землевпорядник на місці проведе обмір вашої ділянки від однієї фактичної межі до іншої, здійснить відновлення меж ділянки сусіда на місцевості, з яких буде чітко видно, хто порушник. До речі, в багатьох аналогічних випадках виявляється, що ніхто нічого не порушив, а все відбувається в межах закону. Колись сусіди могли домовитися та перенести паркан в той чи інший бік, а потім забули про це. Однак в документах вказані зовсім інші координати. Інколи порушники, побачивши беззаперечні докази своєї провини, пропонують компенсацію, щоб не витрачатися на суди та адвокатів. Мінусом цього способу є те, що виклик такого фахівця вимагатиме додаткових фінансових витрат. Останній крок – це звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні (володінні) земельною ділянкою. Суд призначить експертизу, яка встановить факт порушення меж. Якщо сусід переніс свій паркан, при цьому пошкодивши ваше майно, то ви маєте право вимагати відшкодування збитків. З власної практики можу сказати, що більшість клієнтів звертається одразу до суду. . напередодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину. понеділок-четвер – 8.00-11.00, 13.00-16.00; п’ятниця та передсвяткові дні – 8.00-11.00,13.00-15.00. (Підстава: наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.11.2017 № 229) У Головному управлінні Держгеокадастру у Миколаївській області утворена Громадська приймальня. Громадська приймальня розташована в кабінеті 140, на 1 поверсі за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 34 та працює згідно графіку: Верифіковані джерела Інтернет для Головного управління Офіційний Інтернет-сайт: mykolaivska.land.gov.ua Офіційна Facebook-сторінка: www.facebook.com/zemres.mk/ Інтернет-архів: zemresursy.blogspot.com Офіційний Інтернет-твітер: twitter.com/zemres. Доступ до публічної інформації Головного управління (за Законом України “Про доступ до публічної інформації) Запит на інформацію – це прохання особи до Головного управління надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до Головного управління із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі на вибір запитувача: – поштою: 54034, м. Миколаїв, просп. Миру, 34 – телефоном: +380-512-76-56-83 – електронною поштою: zvg.mk@land.gov.ua. 1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію на офіційному веб-сайті Головного управління. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації (працівник сектору звернень громадян та доступу до публічної інформації Головного управління), обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. Рішення, дії чи бездіяльність Головного управління можуть бути оскаржені до керівника Головного управління, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність Головного управління, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені Головним управлінням, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Розташування місця, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи щодо оформлення звернень та запитів на доступ до публічної інформації – м. Миколаїв, просп. Миру, 34, ІХ поверх, каб. 901 (сектор звернень громадян та доступу до публічної інформації). . Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень). Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або арешту на строк до шести місяців. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. У разі ж самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, кримінальне покарання встановлюється у вигляді штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, а у разі, якщо таке будівництво здійснено на земельній ділянці особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель – позбавлення волі на строк від одного до трьох років. У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені статтею 197-1 Кримінального кодексу України, громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до поліції. Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. На території Донецької області – це Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. . Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень). Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або арешту на строк до шести місяців. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. У разі ж самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, кримінальне покарання встановлюється у вигляді штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, а у разі, якщо таке будівництво здійснено на земельній ділянці особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель – позбавлення волі на строк від одного до трьох років. У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені статтею 197-1 Кримінального кодексу України, громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до поліції. Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. На території Донецької області – це Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. . Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень). Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або арешту на строк до шести місяців. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. У разі ж самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, кримінальне покарання встановлюється у вигляді штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, а у разі, якщо таке будівництво здійснено на земельній ділянці особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель – позбавлення волі на строк від одного до трьох років. У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені статтею 197-1 Кримінального кодексу України, громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до поліції. Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. На території Донецької області – це Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

вакансії держгеокадастр