шукаю роботу в збройних силах

Виховна робота в Збройних Силах України. Главная > Реферат >Военная кафедра. Виховна робота у військових підрозділах ЗС України організується і проводиться згідно з концепцією виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року №981/98. Методологічною основою організації виховної роботи в підрозділах ЗС України можуть слугувати надбання теорії і практики виховання (Л.А. Аза, Ш.А. Амонашвілі,.С. Макаренко,.О. Сухомлинський,.Д. Ушинський, І.Д. Бех, І.А. Зязюн, О.В. Киричук, О.П. Кондратюк, Г.І. Легенький, І.С. Якіманська, О.А. Дубасенюк,.В. Серіков,.П. Беспалько, О.В. Барабанщиков,.С. Муцинов та ін.). Фундаментальною працею щодо організації виховної роботи в ЗС України є праця.В. Ягупова “Військове виховання: історія, теорія та методика”, в якій визначаються його мета, сутність і зміст, специфічні принципи, компоненти на новій особистісно орієнтованій парадигмі виховання. Системоутворюючим фактором виховної роботи в підрозділах ЗС України є його мета. Як будь-яке системне явище виховна робота в підрозділах ЗС України має певну таксономію цілей. Зазначена вище загальна мета обумовлює часткові цілі діяльності суб’єктів виховної роботи. Залежно від об’єктивних умов вони поділяються на стратегічні, тактичні та оперативні (Б.П. Бітінас, Б.Н. Наумов, Б.Т. Ліхачов). У цілому “дерево цілей” виховної роботи в підрозділі може мати вигляд такої структурної схеми: вершина – це загальна (стратегічна) мета (формування достатнього рівня морально-психологічного стану підрозділу для виконання завдань за призначенням); середній рівень (оперативна) – конкретизація цієї мети за зазначеними основними складовими (наприклад, інформаційно-пропагандистського забезпечення: впровадження гуманітарної політики в підрозділах ЗС України); нижній (тактичний, повсякденний) рівень – вирішення конкретних виховних завдань за окремими напрямками (наприклад, за тим же інформаційно-пропагандистським забезпеченням: формування в особового складу високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог статутів ЗС України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів; організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу; системне суспільно-політичне, правове та військово-технічне інформування особового складу). В лекції будуть розглянуті тільки основні положення про складові частини та загальний зміст виховної роботи з військовослужбовцями. Виховна робота в Збройних Силах України – це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову та мобілізаційну готовність, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів. морально-психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності підрозділу, навчально-виховного процесу (бойової підготовки); морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень; Морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових фор­мувань включає комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об'єднань, з'єднань, частин та підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань. виховання у військовослужбовців відданості Українському народові, формування почуття любові до України, духовної та психологічної готовності зі зброєю захищати її незалежність і суверенітет; створення оптимальних соціально-психологічних умов службової діяльності, забезпечення психологічної адаптації військовослужбовців відповідно до військового фаху, індивідуальних нервово-психічних особливостей, профілактична та корекційна робота з цих питань; забезпечення взірцевості офіцерів, усього особового складу під час виконання навчально-бойових завдань та бойової служби; роз'яснення особовому складу навчально-бойових завдань і нормативів та заходів безпеки при організації навчання (бойової підготовки) та службово-бойової діяльності; військово-технічну пропаганду, формування у військовослужбовців впевненості у своїй зброї, дбайливого ставлення до озброєння та військової техніки; виховання воїнів в дусі пильності стосовно охорони державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом; підвищення якості навчальних занять (занять з бойової підготовки), які проводять офіцери підрозділу; використання усіх основних засобів виховної роботи та підвищення їх ефективності; формування високих моральних і лідерських якостей особистості військовослужбовця; здійснення психокорекції і безперервного супроводу службової діяльності військовослужбовців під час їх навчання у військовому інституті (військової служби). Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань. виховання особового складу в дусі свідомого виконання військового обов’язку, вірності Бойовому Прапору, відданості Українському народові, традиціям дружби військового товариства, любові до України; роз’яснення особовому складу положень та вимог Конституції України і законів України, Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників), формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання законів України, інших нормативно-правових актів України, розуміння необхідності та постійної потреби підтримання у підрозділах статутного порядку; впровадження системи індивідуальної виховної роботи командирів (начальників) з підлеглими та адаптації воїнів до умов військової служби; постановку в центр уваги виховного впливу особистостей військовослужбовців і диференційоване проведення з ними індивідуальної виховної роботи; постійне соціально-психологічне вивчення індивідуальних якостей та психологічних особливостей військовослужбовців з метою запобігання випадків загибелі, травматизму, правопорушень, усіх проявів девіантної поведінки; забезпечення взірцевості офіцерів, прапорщиків та сержантів у військовій дисципліні, у повсякденній діяльності військової частини та поза умовами служби; уміле поєднання кожним офіцером вимогливого та справедливого ставлення до особистості військовослужбовців без приниження їх честі та гідності; систематичне проведення заходів виховної роботи, спрямованих на успішне виконання завдань гарнізонної, вартової та внутрішньої служби; впровадження системи індивідуальної оцінки дисциплінованості воїнів, надання методичної допомоги посадовим особам з питань удосконалення роботи щодо профілактики правопорушень; забезпечення бездоганного та неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України; вдосконалення системи аналізу, прогнозування та проведення заходів профілактики соціально-психологічних процесів, що відбуваються у військових колективах. Основні зусилля в інформаціно-пропагандистському забезпеченні зосереджуються на: формуванні у особового складу високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів та наказів командирів (начальників); організації гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу (з курсантами першого курсу навчання під час первинної військово-професійної підготовки); підготовці курсантів випускних курсів для проведення занять в системі гуманітарної підготовки та інформування особового складу у підрозділах військових частин гарнізону з метою набуття практичних навиків методичної підготовки; системному суспільно-політичному, правовому та військово-технічному інформуванні особового складу; доведенні та роз’ясненні особовому складу вимог Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів і директив Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, мобілізації на цій основі військовослужбовців на якісне виконання покладених завдань; формуванні всебічно розвинутої особистості військовослужбовців, їх гуманістичного світогляду, національної та правової свідомості; поліпшенні рівня обізнаності особового складу з питань державотворення, внутрішньої та зовнішньої політики держави, проблем реформування Збройних Сил України; формуванні високих моральних якостей майбутніх офіцерів – захисників Батьківщини, почуття гордості за належність до Збройних Сил України; вихованні у військовослужбовців поваги до армійських традицій, правил поведінки, форми одягу; забезпеченні перегляду та прослуховування особовим складом телерадіопередач, присвячених Збройним Силам України; активізації роботи щодо утвердження державної мови у курсантських підрозділах, підрозділів забезпечення навчального процесу. Культурно-виховна, просвітницька робота та організація дозвілля забезпечують формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям Українського народу і задоволення їх естетичних потреб. впровадження комплексу культурно-просвітницьких заходів щодо забезпечення військової служби та дозвілля, організацію правового, військового, патріотичного, морального, естетичного, фізичного, економічного виховання військовослужбовців; ознайомлення з духовною, історичною та культурною спадщиною Українського народу; створення умов для задоволення духовних потреб військовослужбовців, в тому числі релігійних, сприяння гуманізації процесу виховання, дозвілля та побуту; забезпечення якісної підготовки та проведення державних, професійних та військових свят у курсантських підрозділах, підрозділах забезпечення навчального процесу; планування та проведення у вихідні та святкові дні годин культурно-освітньої роботи, під час яких розглядаються питання розвитку української культури (літератури, театру, кіно, архітектури тощо), науки та громадсько-політичної думки; використання можливості військових закладів культури для підвищення освіченості, рівня культури, формування етичних норм поведінки курсантів (солдат), проведення лекцій та бесід з питань культури взаємовідносин військовослужбовців; формування у воїнів високої патріотичної свідомості, почуття відданості Вітчизні, готовності до виконання громадського та конституційного обов’язку щодо захисту національних інтересів України; використання можливостей бібліотеки військового інституту та Народного Музею бойової слави; залучення працівників ветеранських і молодіжних організацій в заходах виховної роботи. Військово-соціальна робота передбачає здійснення соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям у реалізації встановленими законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій. вивчення та аналіз соціальних проблем, матеріальних та духовних проблем військовослужбовців; сприяння доведенню до військовослужбовців визначених законами соціальних пільг, прав та допомоги; сприяння у вирішенні питань, порушених у заявах, скаргах та пропозиціях військовослужбовців підрозділу; соціальну адаптацію воїнів до специфічних умов військової служби та в період підготовки до звільнення в запас; створення в курсантських підрозділах, підрозділах забезпечення навчального процесу соціальних умов і гарантій, які б забезпечували нормальну життєдіяльність військовослужбовців, сумлінне ставлення до виконання покладених на них службових обов’язків, реалізацію конституційних прав, встановлених законами України та іншими нормативно-правовими актами; удосконалення системи надання консультацій з питань професійної переорієнтації та працевлаштування військовослужбовцям, які звільняються в запас; створення у підрозділі умов для запровадження механізмів соціального захисту військовослужбовців; проведення роз’яснювально-профілактичної роботи щодо утвердження у Збройних Силах України здорового способу життя, попередження ВІЛ/СНІД та інших захворювань, що носять соціальний характер. Правильна організація та ефективне проведення виховної роботи неможливе без знання командиром підрозділу та його заступником з гуманітарних питань основних її принципів. Принципи виховної роботи – це положення, які відображають вимоги об’єктивних законів, закономірності організації та проведення виховного процесу і служать нормою діяльності офіцерів-вихователів. повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовця, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності; безперервність та спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового; обумовленості виховання національно-державницькою ідеологією формування у військовослужбовців комплексу морально-психологічних, фізичних та розумових якостей; глибокого розуміння воїнами належності до Українського народу, своїй Батьківщині – Україні; внутрішньої потреби та готовності відстоювати та захищати Батьківщину, реалізовувати свій особистий потенціал на благо зміцнення обороноздатності Української держави. Кожний виховний акт, метод, засіб, прийом виховного впливу має відповідати меті виховання. Всі виховні заходи повинні плануватись і проводитись так, щоб “працювали” на формування та розвиток у військовослужбовців необхідних морально-бойових якостей, забезпечували державницьку та патріотичну спрямованість виховного процесу. Взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи. Принцип забезпечує наукове обґрунтування, приведення в певну систему всіх наявних на сьогодні форм і методів виховної роботи відповідно до її змісту, індивідуальних особливостей військовослужбовців. необхідності прослідкування змін у мотиваційній, емоційно-волевій та пізнавальній сферах особистості, її ставлення до виконання службових обов’язків; відповідності вибраної форми чи методу виховної роботи організаційним, морально-психологічним, інформаційним, педагогічним, культурно-просвітницьким заходам з урахуванням ланки її проведення. Повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовців, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності. Цей принцип підходу до військовослужбовців сприяє створенню турботливого ставлення до людини, вимогливості до себе і до інших, довіри. Головне в принципі полягає в доведенні до свідомості військовослужбовців того, що людина – найвища цінність, яку необхідно захищати. Виховна робота має відповідати основним вимогам, проголошеним у Декларації права людини, Конституції України, створювати всім умови для найповнішого розвитку особистості, яка поступово все більш здатна усвідомлювати суспільне призначення військової діяльності, її роль у збереженні миру на планеті. Безперервність та спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового. Принцип вимагає оцінювати готовність військовослужбовців до виконання службових обов’язків та рівень розвитку його особистості: мотиваційної та емоційно-вольової сфер, пізнавальних процесів, знань, умінь та навичок. Він передбачає спадкоємність в роботі, що означає – йти вперед, спираючись на все досягнуте раніше, творчо збагачуючи його. Все, що досягнуто у виховній роботі, повинно братися на озброєння, розвиватися та примножуватися. докорінного перегляду форм та методів військово-патріотичного виховання військовослужбовців; творчого підходу до впровадження народних, національних звичаїв, форм роботи з метою розвитку у військовослужбовців високого рівня національного патріотизму та готовності до захисту України. Конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи. Використання на практиці цього принципу означає, що у виховній роботі необхідно: враховувати воєнно-політичну обстановку в світі та навколо України і висновки з неї; брати до уваги особливості сучасного етапу реформування та розвитку Збройних Сил України, зміни, що проходять в їх структурі, оснащенні військ сучасними зразками озброєння та військової техніки, зміни в особовому складі, системі навчання, виховання та психологічної підготовки; добиватися відповідності змісту виховної роботи цілям і завданням бойової і мобілізаційної підготовки, підтримання високої бойової готовності підрозділу. єдності, узгодженості та координації цілей, завдань, місць, часу, форм і методів виховної роботи, всіх категорій вихователів; здійснення диференційного підходу до військовослужбовців, врахування індивідуальних психологічних особливостей всіх категорій особового складу; творчого використання арсеналу, форм, методів, засобів і прийомів виховної роботи; врахування всіх факторів, що впливають на формування та розвиток морально-бойових якостей. Об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи. Цей принцип вимагає: чіткого визначення напрямів, шляхів, змісту засобів, методів щодо реалізації цілей виховної роботи; прийняття конкретних, адресних, обґрунтованих рішень, що стосуються реалізації заходів виховної роботи, їх термінів та виконавців; опори на сучасні наукові теорії в організації управління соціально-психологічними процесами у військових колективах, новітніх знань в галузі військової соціології, педагогіки та психології; об’єктивної оцінки і виміру результатів виховної роботи, її складових елементів, змін у суб’єктів виховної роботи внаслідок виховних впливів. Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України є важливою складовою частиною повсякденної діяльності, вона повинна проводитись як у мирний так і воєнний час, безперервно, наполегливо та дуже грамотно. Від неї в значній мірі залежить виконання бойових та інших завдань. Система виховної роботи у Збройних Силах України. У Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України виховна робота у війську визначається як система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування та розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову та мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів. У загальному вигляді система виховної роботи у Збройних Силах України – це комплекс виховних впливів на військовослужбовців, спрямованих на формування в них високих морально-бойових, психологічних та інших якостей, підтримання здорового морально-психологічного стану особового складу. Структурно система виховної роботи у війську являє собою органічну єдність таких компонентів, як теоретико-методологічне забезпечення процесу виховання, керування виховною роботою, її зміст і організація. Першим компонентом системи є теоретико-методологічне забезпечення виховної роботи у Збройних Силах України. Це свого роду ґрунт, на який спирається і на якому будується вся практична діяльність відповідних органів військового управління (в тому числі органів з гуманітарних питань), командирів і начальників щодо організації виховного процесу в частинах і підрозділах українського війська. Цей компонент передбачає підструктурні елементи. Головною метою виховання воїна Збройних Сил України є формування його як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття соціального та військового досвіду, фізичного вдосконалення, успадкування духовних надбань українського народу досягає достатнього рівня розвитку політичної, правової, моральної, трудової, художньо-естетичної культури, стає здатним відстоювати національні інтереси України. Основними завданнями виховної роботи на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України є: – забезпечення розуміння кожним воїном об’єктивних закономірностей історичного процесу становлення Української держави, необхідності свідомого виконання всіх вимог Конституції та Законів України, що стосуються захисту держави; – інформування і роз’яснення особовому складу сутності та характеру суспільно-політичних процесів, що відбуваються в Україні, воєнної політики держави та завдань військ щодо захисту свободи та незалежності країни; – усвідомлення кожним військовослужбовцем особистої відповідальності за забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності свого підрозділу, частини; – формування свідомого та відповідального ставлення у всіх категорій особового складу до виконання завдань Державної програми розвитку Збройних Сил України; – зміцнення військової дисципліни та правопорядку в Збройних Силах, викорінення в частинах і підрозділах злочинів і подій, порушення правил статутних взаємовідносин між військовослужбовцями; – створення в підрозділах сприятливої соціально-психологічної обстановки і на цій підставі здорового морально-психологічного стану особового складу; – морально-психологічне та інформаційно-пропагандистське забезпечення завдань бойової підготовки військ, бойового чергування, високої бойової та мобілізаційної готовності частин і підрозділів; – формування і розвиток у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової свідомості й особистих якостей, необхідних для військової служби та подальшої діяльності у цивільному суспільстві. 3. Суб’єкти виховної роботи – це сили, які організовують, здійснюють цілеспрямований вплив на військовослужбовців у процесі реалізації завдань і досягнення головної мети виховної роботи у війську. Як свідчить військова практика, суб’єктами такої роботи виступають: 4. Об’єкти виховної роботи – це увесь особовий склад Збройних Сил, на який спрямовується виховний вплив. Такими об’єктами є: 5. Предмет виховної роботи – це те, на що спрямована виховна робота у війську. Вона спрямована передусім на прищеплення особовому складу необхідних якостей, які забезпечать йому бездоганне виконання своїх громадських і службових обов’язків як у мирний, так і у воєнний час, на формування у воїнів мотивів правильної поведінки в усіх сферах армійського життя. 6. Принципи виховання. Це вихідні положення (своєрідні правила), які визначають основні вимоги до виховання воїнів, його змісту, організації та методів. Вони дають можливість логічно пов’язувати вікові, педагогічні, соціально-психологічні та інші особливості й аспекти розвитку особистості воїна у процесі його виховання в єдину психолого-педагогічну структуру. Під закономірностями виховання розуміються стійкі істотні, такі, що повторюються, зв’язки військово-виховного процесу, реалізація яких дозволяє досягти необхідних результатів у розвитку військовослужбовців, військових колективів і чинити виховний вплив на весь уклад військової служби. Критерії взагалі – це мірило, ознака, на основі якої здійснюється оцінка якогось явища, процесу, діяльності, якості і т. ін. Критерії оцінки виховання – ознака, на основі якої можна робити висновок про ефективність виховної діяльності військового керівника, оцінити результати виховного впливу на особовий склад та військовий колектив. – досягнення виховних цілей щодо цілісного формування військовослужбовців, згуртування військового колективу, що виявляється у необхідному морально-психологічному стані особового складу і результатах військової служби; – відповідність виховної роботи, що проводиться, об’єктивним законам виховання, правовим нормам, завданням, що вирішує частина (підрозділ), і потребам особового складу; – оптимальність системи виховної діяльності, тобто відповідність її моделі, алгоритму й технології, а разом з цим і трудових, часових та інших витрат позитивним результатам. Інколи це називають дієвістю виховної роботи; – рівень майстерності і мистецтва військового керівника у виховній діяльності, його особиста роль в організації цілісного діяльнісно-виховного процесу у вирішенні практичних завдань і конкретних проблем. Другим компонентом системи виховної роботи у Збройних Силах України є керівництво виховною роботою, що поєднує певні елементи. 1. Конкретизація цілей і завдань виховання, інших підструктур цього процесу. Така конкретизація робиться як на високому рівні – органами військового управління (в тому числі тими, що керують виховною роботою) видів Збройних Сил, оперативних командувань, об’єднань, так і у низовій ланці армійського механізму – на рівні частин і підрозділів. Це одна з умов здійснення якісного й ефективного виховного процесу в частинах і підрозділах збройних сил. Кожен військовий керівник незалежно від того, хто він – командир, офіцер органів виховної та соціально-психологічної роботи, інший фахівець, має бути озброєний методикою як організації, так і безпосереднього проведення виховної роботи зі своїми підлеглими. Лише тоді можна вимагати від керівника конкретних результатів у вихованні воїнів. Тут використовуються такі форми й прийоми, як поради, рекомендації, особистий показ проведення окремих (особливо складних) виховних заходів. Значну роль у поліпшенні виховної роботи відіграють аналітичні розбори, що здійснюються старшими начальниками. Допомога посадовим особам в проведенні виховної роботи полягає і в тому, щоб своєчасно забезпечити їх необхідними і якісними методичними матеріалами щодо проведення окремих виховних заходів (сценарії тематичних ранків і вечорів, методики аналізу та оцінки стану військової дисципліни, вивчення індивідуальних особливостей підлеглих, профілактики нестатутних відносин і т. ін.). Контроль – це система спостереження та перевірки ходу виконання планів і рішень, реалізації вказівок і рекомендацій вищих органів військового управління, що стосуються виховної роботи, а також виявлення результатів і виникаючих при цьому відхилень від нормального або бажаного ходу розвитку керованого виховного процесу. Контроль виступає засобом зворотного зв’язку і дає керівнику необхідну інформацію про дійсний стан справ у виховній сфері, про хід і ступінь реального виконання відповідних рішень. Третім компонентом системи виховної роботи у війську є її зміст, який включає в себе основні напрямки та складові цього процесу. – морально-психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань; – морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень; За цими складовими організовується і проводиться виховна робота у будь-якому підрозділі Збройних Сил України. За цими складовими здійснюється її планування й аналіз. Для командира підрозділу це своєрідний орієнтир, який сприяє всебічному комплексному підходу у виконанні ним своїх службових обов’язків, запобігає певним упущенням і помилкам у професійній діяльності. Четвертим компонентом виховної роботи є організація цього процесу. Його можна вважати прикладною частиною всієї системи. Цей практичний компонент має свою підструктуру, яка поєднує певні елементи. Це свого роду інструментарій виховної роботи, застосування якого дозволяє реалізовувати і мету, і завдання військово-виховного процесу. Вони рівною мірою використовуються в усіх напрямках і сферах (складових) виховної роботи. Між посадовими особами, що працюють з особовим складом, здійснюється узгодження виховних заходів за часом їх проведення, за формами, методами, засобами і прийомами, які використовуються при цьому. Це – найвідповідальніший елемент усієї системи. Він відбиває конкретну діяльність посадових осіб підрозділу (частини) щодо реалізації всіх планів виховної роботи, використання обраних методів, форм, засобів і прийомів. Саме на цьому етапі здійснюється виховний вплив на всі сфери внутрішнього світу військовослужбовця і на військові колективи. 7. Узагальнення та розповсюдження передового досвіду кращих командирів-вихователів. Таким чином, система виховної роботи в Збройних Силах України являє собою діалектичну єдність усіх компонентів: теоретико-методологічного забезпечення, керівництва, змісту й організації виховного процесу, які самі, у свою чергу, є складними підсистемами зі своїми підструктурними елементами, що перебувають у певних взаємостосунках і взаємозалежностях. Знання й розуміння цієї системи є ґрунтом і умовою цілеспрямованої професійної роботи всіх військових вихователів. Навчально-методичний посібник За редакцією генерал-майора Л Ріпи. Виховна робота складне, але цілісне системне явище, тобто виховна робота носить (має носити) системний характер. В зв’язку з цим виникає проблема : створення такої системи на різних рівнях функціонування Збройних Сил та розуміння системи як на методологічному, так і практично – функціональному рівнях. Це особливо важливо, тому що саме поняття “виховна робота“ визначається через категорію “система заходів“. Наряду з цим в нормативно – правових документах щодо виховної роботи досить часто вживаються терміни. “система виховної роботи“, ”система роботи органів виховної роботи“, “система керівництва (управління) виховною роботою“ та інші, які далеко не співпадають по своїй суті, і разом з тим знаходяться у взаємозв’язку, конкретизуючи чи доповнюючи одне одного. Саме тому є необхідність визначитись з поняттям “ система “ у виховній роботі, що допоможе створенню та функціонуванню її оптимальної моделі та науково визначити і обґрунтувати перспективи її подальшого реформування та розвитку. Створення системи виховної роботи від Збройних Сил в цілому до окремої частини, визначення параметрів її оптимального функціонування та критеріїв результативності не самоціль. Вона виконує ряд функцій і, перш за все, пізнавально-світоглядну. Наявність системи виховної роботи, пізнання її основних елементів у їх взаємозв’язку означає, що командири, офіцери структур виховної роботи набули всебічне цілісне систематизоване уявлення про виховну роботу, її основних зв’язках і відношеннях. Система виховної роботи виконує також інтегративну функцію. Вона проявляється в тому, що система дає збірне знання про виховну роботу та її сутність, розкриває виховну роботу з усіх її сторін з урахуванням досягнень наук, що складають її теоретичну базу, набутого досвіду її організації і проведення. Важливою є і прогностична функція. Система виховної роботи дозволяє не тільки оцінювати ступінь її відповідності сучасним вимогам, етапові реформування та розвитку Збройних Сил, але і передбачити наявність та використання таких форм, методів, заходів, сил і засобів в проведенні виховної роботи, які ще не відомі сьогодні, або недостатньо ефективно використовуються. Крім того прогностична функція дозволяє передбачити і в певній мірі безболісно для самої системи виховної роботи визначити її розвиток та реформування в більш ефективну, інтегративну систему, яка б відповідала цьому етапові розвитку Збройних Сил. Врешті, система виховної роботи виконує організаторську,по відношенню до практичної діяльності командирів і офіцерів виховної роботи, функцію. Тільки пізнавши сутність, зміст виховної роботи в цілому, в системі, можливо найбільш повно і свідомо використати весь арсенал форм, методів, сил і засобів виховної роботи на практиці. Тільки знаючи, як пов’язані між собою елементи виховної роботи, як вони впливають один на одного, можна вибрати найбільш доцільну форму чи захід виховної роботи із знанням справи управляти виховною роботою. Що ж таке система?

Існує більш як 40 визначень поняття “система“, що отримали найбільше розповсюдження в літературі. На нашу думку, базовим визначенням, яке є найбільш коректним та простим, може стати визначення дане одним із основоположників загальної теорії систем Л.Берталанорі: “система – це комплекс взаємодіючих елементів”. Слово “комплекс”, яке досить часто вживається у виховній роботі (комплекс заходів), походить від латинського слова, що означає “зв’язок”. В розумінні того, що таке система, визначальну роль відіграє значення слова “елемент”. Критеріальна властивість елемента – його необхідна безпосередня участь в створенні системи: без цього, тобто без якого-небудь одного елементу, система не існує. Якщо взяти виховну роботу, то окремі форми, методи, сили, засоби її проведення не виступають її елементами; ними будуть система форм і методів, система заходів і т.п. (по відношенню їх до системи “виховна робота” точніше буде назвати їх підсистемами). Поняття “підсистема” вводиться для аналізу складних систем, що знаходяться в постійному розвитку, коли між елементами і системою мають місце “проміжні комплекси” більш складні, ніж елементи, але менше складні, ніж сама система. Вони об’єднують в собі різні частини (елементи) системи, які в своїй сукупності здатні до виконання єдиної (часткової) програми системи. Наприклад, система роботи посадових осіб частини по зміцненню військової дисципліни та профілактиці правопорушень, являючись елементом системи виховної роботи в цілому, є підсистемою по відношенню до неї. Разом з тим, вона виступає як система по відношенню до елементів, що її складають (організаційні, психологічні та інші заходи по зміцненню військової дисципліни, конкретні форми та методи роботи посадових осіб). Виховна робота – поняття багатопланове, воно охоплює всю систему взаємовідносин у Збройних Силах, проводиться на різних рівнях: стратегічному, оперативно-тактичному, тактичному. Базуючись на єдиних законах і закономірностях, єдиних системах принципів, маючи єдину мету, вона, в свою чергу, в залежності від рівня відрізняється системою функцій і завдань, системою сил і заходів, системою форм і методів. Тому система виховної роботи в частині, виконуючи єдину програму системи виховної роботи в Збройних Силах, є її підсистемою. Таким чином, являючись елементом системи, підсистема, в свою чергу, виступає системою по відношенню до елементів, що її складають. Аналогічно справа стоїть із відношенням понять “система” і “елементи”: вони переходять одне в одне. Іншими словами, система і елемент відносні. З цієї точки зору, вся виховна робота є багатоплановою і різноманітною системою систем. “Системами” можуть бути система закономірностей виховної роботи, система її принципів, система напрямів і завдань, система діяльності посадових осіб (в даному випадку вірніше говорити – системність в роботі, алгоритм роботи). Визначивши методологічні аспекти аналізу системи виховної роботи, ми можемо перейти до визначення її основних елементів. Але для цього необхідно з’ясувати ще два методологічних питання: по-перше, з’ясувати системостворюючі фактори і, по-друге, з’ясувати головну засаду (критерій) для систематизації елементів системи. Однією із важливих проблем у визначенні системи виховної роботи є вияснення тих сил, які впливають на створення системи, її функціонування, розвиток та реформування в інші системи. Мета. Створення системи виховної роботи обумовлено перш за все її метою : “формування та розвиток у військовослужбовців професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що мають забезпечити високу бойову готовність органів управління з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів” 1. Для досягнення цієї мети створені, визначені та обґрунтовані елементи системи виховної роботи: на методологічному рівні (закономірності, принципи); на функціонально-діяльнісному рівні (напрямки, складові, завдання виховної роботи, функції окремих її елементів, форми і методи, сили та засоби, методики, алгоритми, технології виховної роботи); на інституційно-організаційному рівні (органи виховної роботи). З метою тісно пов’язаний і другий системоутворюючий фактор, який ще в більшій мірі впливає на процес вдосконалення системи виховної роботи та її реформування при наявності певних внутрішніх та зовнішніх чинників. Таким фактором є результат. Недостатній результат, досягнутий на окремих етапах, стадіях функціонування системи вимушує активно впливати на відбір таких компонентів системи, які визначають в подальшому отримання повноцінного результату. Так, відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами, недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності; невизначеність меж повноважень і відповідальності органів виховної роботи привело до прийняття у 1998 році Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, в якій визначені елементи системи виховної роботи, втілення яких в практику виховної роботи сприяли подальшому вдосконаленню її системи, підвищенню ефективності та результативності. Важливим фактором в створенні та вдосконаленні системи виховної роботи є досвід. Розширення та поглиблення наших знань в значній мірі проходить під впливом набутого досвіду. Більш того, чим більший досвід, тим сильніший його вплив на теперішнє, оскільки, з одного боку, в вищій мірі нерозумно, а нерідко і дуже небезпечно повторювати помилки минулого, а з іншого боку, кардинальне засвоєння досвіду минулого, дозволяє більш чітко і вірно визначити провідні закономірності розвитку і використати в своїх цілях. Ось чому при створенні системи виховної роботи у Збройних Силах України враховувався досвід існування і функціонування подібної системи впливу на свідомість захисника Батьківщини в історії Збройних формувань України, недавній досвід Збройних Сил Радянського Союзу, досвід армій зарубіжних держав і, звичайно, перш за все, досвід накопичений за десять років існування незалежної України. Визначивши ряд факторів створення системи виховної роботи, які безпосередньо пов’язані з її сутністю, компонентами необхідно відзначити і роль оточуючого середовища на створення системи виховної роботи. Оскільки будь-яка система характеризується упорядкованістю її елементів необхідно, по-перше, встановити єдину засаду, згідно якої можна розділити всі елементи системи виховної роботи на певні групи (підсистеми). По-друге, оскільки системність передбачає наявність зв’язків між елементами і групами елементів, створення системи виховної роботи передбачає виявлення основних зв’язків і відносин між групами елементів і елементами в групах (субординації і координації). По-третє, у зв’язку з тим, що будь-яка система відрізняється цілісною проявою її елементів, при аналізі системи виховної роботи необхідно виявити основні її функції, які характеризують дану систему у єдності всіх складових її елементів. Одним з найважливіших факторів, що мають забезпечити ефективність функціонування системи виховної роботи є наявність та відповідність всіх її компонентів. Відсутність чи недостатній вплив одного із компонентів приводить до збою в роботі всієї системи. Другим фактором, що забезпечує ефективність функціонування системи є оптимальний рівень взаємодії елементів. В центрі системи виховної роботи знаходяться органи управління, які і забезпечують взаємодію всіх її елементів, необхідний рівень планування, організації та проведення заходів виховної роботи. Враховуючи багаторівневий характер виховної роботи, її систему (підсистеми) можна класифікувати у відповідності з філософськими категоріями: всезагальне, загальне, особливе, часткове. 1. Всезагальною системою роботи є її методологічна модель, яка існує в певній мірі як абстрактна система і включає науково-теоретичні поняття і категорії. (Див.мал.1). Головною засадою для систематизації елементів даної моделі системи виховної роботи є ступінь їх спільності. В залежності від ступеню спільності елементи системи виховної роботи можна розділити на три групи (підсистеми): науково-методологічне та методичне забезпечення; організаційно-управлінське забезпечення та управління ним; матеріально-технічне забезпечення. Структура цих груп визначена на мал.1. 2. Загальною системою виховної роботи виступає її організаційно-діяльнісна модель як діалектична єдність мети виховної роботи, її суб’єкту та об’єкту, основних напрямів, форм, методів та засобів. Головний системостворюючий фактор цієї моделі - мета та взаємодія суб’єкту та об’єкту виховної роботи. Ця система виховної роботи в найбільшій мірі характерна для підрозділів, частин, з’єднань, об’єднань. (Мал.2). 3. Особлива система виховної роботи - це її програмно-цільова модель, під якою розуміється узгоджена за термінами, силами та засобами, формами та методами сукупність організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких, військово-соціальних заходів. До таких систем відносяться, наприклад, "типова система роботи органів військового управління усіх рівнів з офіцерським складом Збройних Сил України"; "система роботи з офіцерським складом у військах Західного оперативного командування"; система інформаційно-пропагандистського забезпечення; система індивідуально-виховної роботи тощо. 3 (Мал. 3-6). МЕТОДОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ. Система виховної роботи. Матеріально-технічне забезпечення. Методичні основи культурологічної роботи в Збройних силах України. Аналіз протиріч, перспектив та сучасних поглядів на місце та роль культурологічної роботи в системі підготовки українського війська. Інформаційно-пропагандистське забезпечення діяльності Збройних силах України. Культурологічна робота з бойовим завданням. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны. Національна Академія сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного (Україна, Львів) Стаття присвячена філософським проблемам знання природи та методичної основи культурологічної роботи її місця та ролі в Збройних силах України. Ключові слова: Збройні сили України, культура, культурологія, культурологічна робота, морально-психологічне забезпечення. Golik M. M., Ph.D. in History, Associate Professor, Colonel of the Reserve, Associate Professor of the Department of Humanities, National Academy of Land Forces named after Hetman P. Sagaidachnogo (Ukraine, Lviv), mycolca@gmail.com. LivinskayaYu. G., captain, assistant of the department of the Ministry ofDefense of the activities of the forces of the NASA, National Academy of Land Forces named after Hetman P. Sagaidachnog of Ukraine, Lviv), mycolca@gmail.com. The article is sanctified to the philosophical problems of knowledge of nature and methodical basis of culturological 'work of her place and role in Armed forces of Ukraine. Keywords: Armed forces of Ukraine, culture, in a civilized manner--elucidative work, morally--psychological providing. У сучасних умовах перед українською армією постає актуальне питання зміцнення морального духу, психологічного стану та міцної військової дисципліни в часи активного протистояння російській військовій навалі. Саме культурологічна робота і є одним із напрямів інформаційно-пропагандистського забезпечення діяльності сучасних Збройних сил України та невід'ємною складовою морально-психологічного забезпечення. Проблему культурологічного виховання в Збройних силах України досліджували. І. Темко,. Л. Папікян,. М. Станіславчук, М. П. Козирев, О Бойко, М. Романишин, М. М. Голик, Г. М. Шевкун та інші. Проблеми методики, методології, змісту, сутності, методів та засобів організації культурно-просвітницької роботи так чи інакше потрапляли в поле зору науковців-дослідників. Частину із них (В Ремізов,В. І. Анікович, Б. Г. Комський, Є Кирпич, Осипенко, І. Анікович, І. М. Подобед) вже не можна використати в силу ідеологічних штампів. Мета та завдання дослідження. Дана стаття має на меті розкрити методичні основи проведення культурологічної роботи в ЗСУ як чинника формування високого морально-психологічного стану війська. Основним завданням є аналіз протиріч, перспектив та сучасних поглядів на місце та роль культурологічної роботи в системі морально-психологічного забезпечення українського війська та її методичну складову 4. Розкриваючи методичні основи культурологічної роботи в (Збройних силах України) ЗСУ слід розпочати із засобів ідейного та емоціонального впливу в культурологічній роботі. Під засобами ідейного й емоціонального впливу в культурологічній роботі розуміють визначені джерела і фактори цілеспрямованого впливу на психіку людини. Ці засоби постійно розвиваються й удосконалюються, що значно впливає на підвищення ефективності їх використання [11]. До засобів ідейного й емоційного впливу відносяться усна, друкована, наочна пропаганда й агітація, мистецтво, наука, радіомовлення та телебачення. Засоби ідейного й емоціонального впливу та технічні засоби інформації можуть бути використані як автономно, так і спільно. Вагомим засобом ідейного й емоціонального впливу є живе слово - сильна й незмінна зброя. Воно складає основу усної пропаганди й агітації. В перекладі «пропагувати» - означає розповсюджувати знання, ідеї, погляди, теорії. Зміст пропаганди - розповсюджувати, передавати національні ідеї, зробити їх надбанням людей. Живе слово було й залишається найдоступнішим та образним засобом усної пропаганди у військовому підрозділі [9,. 276-478]. Усна пропаганда й агітація має велике значення в сучасних умовах військового протистояння. Це зобов'язує командирів та офіцерів морально-психологічного забезпечення тісно пов'язувати пропагандистську та культурологічну роботу з конкретними бойовим завданням. Періодична преса є важливим засобом ідейного й емоційного впливу та національного виховання, формування гармонійного розвитку особистості. Газети й журнали, які надходять у військові частини, особливо в зоні бойових дій на Сході нашої держави, широко висвітлюють явища та події міжнародного життя, пропагують передовий досвід й надають суттєву допомогу в організації навчальної, виховної роботи з воїнами, мобілізації їх на успішне виконання завдань та укріплення оборонної могутності держави. На сторінках періодичної преси роз'яснюється політика держави, сутність й вимоги Конституції України, преса допомагає глибоко усвідомити військовий обов'язок, вимоги військової присяги й статутів, пропагує політичні й військові знання, передовий досвід ведення бойових дій та знайомить із досягненнями в галузях науки, техніки, літератури, мистецтва й спорту. Періодичні видання включають у себе газети, журнали, інформаційні бюлетені, в тому числі рукописні й стінні [12,. 23-27, 31-36]. Організатори культурологічної роботи повинні володіти методикою й навичками активного використання періодичних видань у процесі виховання й освіти воїнів та членів сімей військовослужбовців. Особливо ефективними, на нашу думку, є засоби наочної агітації й пропаганди, які покликані у яскравій, ідейно-змістовній й художній формі доводити політику держави, її ідеї, заклики до свідомості військовослужбовців, тим самим сприяти розвитку їх суспільно-політичної й військової активності. Наочна агітація має великі можливості впливу на розум й серця військовослужбовців, мобілізації їх на успішне рішення проблем державотворення. Постійна турбота про ідейний зміст, цілеспрямованість, актуальність, конкретність, оперативність, яскраву форму, продумане розміщення, вміле використання наочної агітації - обов'язок кожного командира, обов'язок усіх організаторів культурологічної роботи [11]. культурологічний пропагандистський збройний військо. Духовним засобом впливу є мистецтво - це одна з форм суспільної свідомості, практично - духовного засвоєння світу. Розкриваючи через художні образи сутності явищ й подій, характер суспільних стосунків, прагнення людей, їх переконаність, поєднання дій й протиборство в різних життєвих умовах, автор твору мистецтва тим самим здійснює образне відкриття правди. Виховна роль мистецтва здійснюється через складний процес ідейно-естетичного впливу на людину. Мистецтво тісно пов'язане з політикою, мораллю та іншими формами ідеології [26,. 54-65]. Важливим засобом впливу є художня література - один з основних видів мистецтва, являє собою могутній засіб ідейного впливу, морального й естетичного виховання воїнів. Вона вливає на людину з великою силою ідейності та правдивістю художніх образів. Література є сильним засобом естетичного впливу, вона виховує почуття прекрасного та цікавого [15,. 276-286]. Доступним засобом впливу для всіх є кіномистецтво - як і театр, синтезує у собі художню літературу, образотворче мистецтво, музику, й т.п., та ще додає притаманні тільки кінематографу засоби виразності [7]. Яскравим засобом впливу є музика, вона відноситься до числа найбільш популярних серед воїнів видів мистецтва. Специфіка виразності її можливостей й різноманітних прийомів дозволяє композиторам відображати важливі суспільні події, думки й почуття людей, красу природи, велич ратного подвигу. У музиці втілюються найбільш яскраві риси національного характеру й культури народу. У всі часи музика була й залишається незмінним засобом підвищення морального духу людей у боротьбі за високі ідеали. Музика здатна викликати вогонь із хороброго серця, покликати на подвиг, до великих творінь [7; 11]. Наступним засобом є образотворче мистецтво - засіб ідейного й емоційного впливу, який об'єднує скульптуру, живопис, графіку, надає глядачу можливість необмеженого за тривалістю сприймання наочного зображення світу, якого ми бачимо. Образотворче мистецтво висвітлює різні події у житті воїнів, використовується у повсякденній виховній роботі та при естетичному оформленні народознавчих світлиць, музеїв бойової слави, закладів культури та ін. [7; 11]. Теоретичним засобом впливу на духовний світ військовослужбовців є наука - це сфера людської діяльності, функціями якої є відпрацювання й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Наука вивчає сутність речей, висвітлює внутрішні причини подій й процесів, їх закономірності. Наука дає вірне уявлення про навколишнє середовище, вона поширює кругозір воїнів, допомагає формуванню свого погляду на світ [17]. Активне використання у культурологічній роботі наукових розробок та результатів досліджень допоможе формуванню в особового складу кругозору, високих морально-психологічних якостей, любові до Батьківщині, відданості нації, розуміння військового обов'язку, характеру й зрозуміння вимог сучасної війни, бажання удосконалювати свою військову майстерність. Доступним засобом для всіх військовиків є радіомовлення й телебачення, які є ефективним засобом ідейного й емоційного впливу на військовослужбовців. Різноманітними є призначення й суспільні функції радіомовлення та телебачення. Вони є оперативними інформаторами про події у житті держави та за її межами, пропагандистами ідеї нації, вихователями слухачів й глядачів на високих естетичних ідеалах, колективними організаторами [14,. 51-64]. Радіомовлення й телебачення відіграють важливу роль у житті Збройних Сил. В їх передачах широко висвітлюються питання історії й соціального призначення армії, різні аспекти військової служби [14]. Отже, культурологічна робота, має великий арсенал засобів ідейного та емоціонального впливу, до якого відносяться: наука, живе слово, періодичні видання, наочна агітація та пропаганда, види та жанри мистецтва, технічні засоби, радіомовлення та телебачення; може ефективно впливати на формування та задоволення духовних, культурних, естетичних потреб військовослужбовців та їх морально-психологічний стан. Культурологічна робота має великий арсенал форм це зумовлено специфікою військової діяльності та психологічними особливостями військових колективів. Форми культурологічної роботи були створені практикою, під час історичного розвитку суспільства. В подальшому ці форми були теоретично обґрунтовані науковцями. Тому необхідно звернутися до історичних джерел національної культури, бойових традицій українського війська, методики організації культурно-освітньої роботи в армії у період визволених змагань першої чверті XX століття. Ці приклади мужності, творчих пошуків, мудрості та турботи про українське вояцтво є цінним джерелом й прикладом, завдяки якому є можливість організувати ефективну культурологічну роботу у Збройних Силах України в сучасних умовах, в умовах неоголошеної війни. Аналіз історичних та наукових джерел дозволяє нам визначити найбільш ефективні форми культурологічної роботи в Збройних Сил України. Під формою розуміють спосіб існування змісту, його внутрішня структура, організація і зовнішній вираз [6,. 1328]. В культурологічній роботі під формою розуміють певний спосіб організації людей та поєднання різних засобів і методів впливу з метою відбору й подачі матеріалу, який складає основу змісту та ідейно-тематичного задуму заходу. Форми культурологічної роботи поділяються на індивідуальні, групові та масові, а також на комплексні й не комплексні. Індивідуальні форми - це в основному організація самодіяльної творчості людей. Групові форми - це клуби за інтересами, різноманітні гуртки, об'єднання, розраховані на залучення невеликих груп військовослужбовців. Масові форми - це тематичні вечори, клуб веселих та кмітливих, літературно-музичні композиції, зустрічі, лекторії, мітинги, публічні лекції, вечори відпочинку, фестивалі, культурно-спортивні свята, ритуальні заходи і т.д. Вони розраховані на масове проведення заходів. Комплексні форми характеризуються складною структурою, різноманітним застосуванням засобів і методів. До них відносяться: тематичні вечори, усні журнали, університети українознавства, вечори відпочинку і т.д. Некомплексні форми - це форми, в яких зміст розкривається переважно за допомогою одного засобу й одного методу. Наприклад : виступ, бесіда, лекція, зустріч, диспут [5-8; 11; 14]. У військах і на флоті склались певні традиційні форми культурологічного виховання. Однією із важливих форма виховної, педагогічної та культурологічної роботи є лекція. В залежності від змісту й завдань, лекція може бути навчальною, інформаційною, агітаційною, культурно-просвітницькою та ін. Для проведення культурно-просвітницької роботи необхідно використовувати лекції культурологічного спрямування. Такі лекції допомагають воїнам глибше розібратися в окремих теоретичних питаннях, мобілізуватися на вирішення конкретного завдання. Наступна форма - колективна бесіда, найбільш розповсюджена оперативна гнучка форма культурологічної роботи. Вона розрахована на те, щоб спонукати воїнів до зацікавленості конкретним питанням. Колективна бесіда проводиться з різними категоріями військовослужбовців. Досвід вчить, що найбільш ефективні бесіди у невеликих за чисельністю підрозділах, перед усім: у відділенні, екіпажі, взводі. Важлива форма -- це святкування державних та військово-професійних свят - доволі цікава форма проведення культурологічної роботи з особовим складом. Вона вже стала традиційною у практиці завдяки можливості здійснювати глибокий вплив на свідомість і почуття воїнів та виховання у них потрібних морально-бойових якостей. Проведення святкових і тематичних заходів передбачає значну підготовчу роботу із залученням чималої кількості людей. Організація святкових і тематичних заходів повинна бути пов'язана з планом виховної роботи та завданнями, які вирішує військова частина, виходячи з актуальних вимог, а також побажань воїнів [11]. Наступна форма - це вікторина - змагання між воїнами (групами) на інтелектуальність та уміння швидко думати, що виявляється у відповідях на питання (усних або письмових). Тематика й способи проведення вікторин можуть бути різноманітними. Виходячи з відповідно обраної теми, вікторина може бути проведена як агітаційно-масовий захід. При підготовці вікторини необхідно добре продумати й обрати тему, розробити питання, забезпечити воїнів відповідною літературою й посібниками, визначити критерії оцінки на відповіді, продумати визначення та заохочення переможців. Черговою формою є тематичний вечір (ранок) - дійова форма масової клубної роботи, яка виражає певний зміст у його тематичному й сюжетно-організаційному поєднанні. На ньому, в обумовленій сценарієм послідовності, розкривається життєва проблема, яка відповідає суспільним інтересам і спонукає військовослужбовців до зразкового виконання військового обов'язку. Основними специфічними рисами тематичного вечора є: публіцистичність, документально-художня образність матеріалу, наявність чітко вираженого сюжету, композиційно-сценічна дія, лірична розповідь. За характером зміст тематичного вечора поділяється на суспільно-політичний, науково-просвітницький, морально-етичний. В умовах Збройних Сил усі вони носять військову спрямованість [5; 7; 11]. Наступна форма, вечір питань та відповідей - це масова форма культурологічної роботи, вона передбачає попередній збір актуальних питань та публічне заслуховування відповідей на них, які дають фахівці. Методика проведення й підготовки вечорів питань і відповідей потребує підготовки та залучення клубного активу, офіцерів керівної ланки управління. Вечір можна завершити демонстрацією документального або художнього кінофільмів [7; 11]. Часто розповсюджена форма, усний журнал - це комплексна форма масової культурологічної роботи, яка являє собою періодичну інформацію про важливі події у державі та за кордоном, що висвітлюється у вигляді послідовного представлення аудиторії усних повідомлень, які підкріплюються художньою ілюстрацією. Зміст усного журналу структурно може складатись зі сторінок, при цьому кількість сторінок, які відрізняються направленістю інформації, не повинна перевищувати більше п'яти, тривалість журналу 1,5-2 години. За характером змісту усні журнали поділяються на оглядові і тематичні. Програма оглядового усного журналу передбачає інформацію з різних областей знань. Зміст усного журналу тематичного плану складається з повідомлень, пов'язаних з однією темою. Усі види усних журналів, як правило, мають постійні назви. Наприклад: «Навини дня», «Наука та життя», «На бойовому посту», «Десантник», «Автомобіліст», «По рідній країні» та інші. Наступна форма, читацька конференція - одна з найбільш ефективних форм пропаганди літератури. У частинах є всі можливості для того, щоб воїни систематично читали книги, розширювали свій кругозір. Читацька конференція допомагає розширенню культурного кругозору воїнів, прапорщиків та офіцерів, пробуджує в них інтерес до читання політичної, художньої літератури, розвиває навички самостійної роботи над книгою, допомагає формуванню високих ідейно-емоційних переконань, естетичних смаків. Робота з читачами проводиться в бібліотеках, клубах, народознавчих світлицях. Наступна форма, диспут - це публічна суперечка на наукову, літературну, релігійну або суспільно важливу тему з морально-естетичних питань, метою диспуту є напрацювання в особового складу вірного розуміння тих або інших проблем. Учасники диспуту порівнюють свої погляди з іншими, у клубних диспутах ведеться пошук найбільш вірної суспільної точки зору, відкидається те, що не Грунтується на досягненнях науки, маралі й етики [10]. Вечір вшанування, у практиці клубної роботи отримали широке розповсюдження. В основі вечора вшанування лежить висвітлення передового досвіду фахівців військової справи, кращих відділень, екіпажів, взводів, рот, військовослужбовців, які були відзначились на польових навчаннях, бойових діях, нагороджених орденами й медалями та інше [14]. Вечір шанування починається з моменту появи його учасників. Необхідно продумати атмосферу спілкування, передбачити музичне оформлення, привітання, експозиції, зустріти запрошених та членів їх сімей. Зрозуміло, що треба творчо підходити до проведення вечора, використовувати всі засоби морального, естетичного, ідейного впливу. Наступна форма - вечір відпочинку - це комплекс різних розваг, масових ігор, виступів художніх колективів, об'єднаних сюжетно й тематично [11; 14]. Сценарій вечора, у відповідності до його теми, визначає послідовність елементів, їх зміст і форму, поєднання пізнавального й розважального, серйозного й веселого. Кожен вечір відпочинку повинен бути своєрідним і неповторним. Неодмінною умовою є його високе ідейне й емоційне звучання, активне спілкування учасників, простота взаємовідносин. Наступна форма - це концерти самодіяльної художньої творчості. На нашу думку, одним із яскравих засобів задоволення духовних й культурних потреб, виявленням і розвитку художньо-творчих здібностей, пропаганди мистецтва. За роки незалежного існування України у військових частинах почали свою творчу працю військові театри, хори, оркестри, ансамблі пісні й танцю, хореографічні та інші самодіяльні колективи. Це свідчить про високу культуру особового складу Збройних Сил України та постійний розвиток художньо-творчих здібностей військовослужбовців. Останнім етапом в роботі колективів художньої самодіяльності є концертні виступи. Основою формування тематичної концертної програми є висока ідейна цілеспрямованість й режисерський задум, які дозволяють з найбільшою повнотою розкрити художню образність програми. При цьому враховується специфіка всіх жанрів, які виконуються під час концерту та особливості психології воїнів [14; 17; 18]. Отже, підводячи підсумок вищезазначеному, необхідно звернути увагу на те, що під засобами ідейного й емоціонального впливу в культурологічній роботі розуміють визначені джерела і фактори цілеспрямованого впливу на психіку людини. Форми культурологічної роботи відповідають проведеному раніше аналізу духовних потреб військовослужбовців, враховують сучасний стан Збройних Сил України і володіють ознаками системної цілісності оскільки постають необхідними і достатніми з огляду на охоплення ними як основних потреб військовослужбовців, так і основних завдань їхньої діяльності. Розглянуті форми та засобами ідейного та емоціонального впливу які становлять методичну основу культурологічної роботи, дають можливість ефективного проведення культурологічної роботи в ЗСУ з метою емоційної насолоди, духовного задоволення та зміцнення морально-психологічного стану наших військ. 2. Наказ Міністерства оборони України від 31.12.1999 року №412 «Про Кодекс честі офіцера Збройних Сил України». 3. Наказ НГШ ЗСУ №109 від 14.03.2016 р. «Про затвердження тимчасової настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування ЗСУ». 4. Наказ НГШ ЗСУ №4 від 04.01.2017 р. «Про затвердження інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у ЗСУ». 5. Бойко О, Голик М. М., Романишин. М. Військове навчання і виховання: навчально-методичний посібник Бойко О, Голик М. М., Романишин. М. - Львів: ЛІСВ, 2007. - 153. 6. Великий тлумачний словник сучасної української мови уклад, і голов, ред Т. Бусел. -.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. - 1440. 7. Козирєв М. П. Місце культурно-просвітницької роботи у вихованні воїнів Козирєв М. П. Збірка наукових праць. - Львів, 1995.-С.59-71. 8. Катиренчук Б Культурологічна підготовка сучасних фахівців військової справи (на прикладі Військового інституту при Державному університеті «Львівська політехніка»). Діалог культур: Україна у світовому контексті // Мистецтво і освіта. Збірка наукових праць. - Львів, 1998. -Вип.З. -.55-64. 9. Карнеги. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично Карнеги. - Минск: Изд-во «СЛК», 1995.-704. 10. Левченко. Наукова конференція як одна із форм семінару // Армія України. - 2001. - 3 лип. 11. Мосов. П. Філософія і методологічні проблеми воєнної теорії та практики Мосов. П.-К.: НАОУ, 2006. - 308. 12. Москаленко. Вступ до журналістики Москаленко. Підруч. -К.: Наук, думка, 1997. -231. 13. Папікян. Л. Збройні сили України двадцятого століття Папікян. Л. - Львів: ВІНУ «Львівська політехніка», 1999. -С.95-127. 14. Папікян. Використання технічних засобів в процесі виховання військовослужбовців Папікян. Л. Збірка наукових праць.Львів: ВВП ДУ «Лівів. Політехніка», 1996. -Вип.2. -.60-67. 15. Панасюк Роль літератури у формуванні особистості Панасюк Виховна робота в Збройних Силах України: (Навч.- метод. посібник). - Львів, 1999. 16. Про відродження історико-культурних і господарських традицій українського козацтва: Указ Президента України. Військо України. - 1995. - №1-2. -.18. 17. Програма «Військова освіта» («Збройні Сили України XXI століття») // Народна Армія. - 1995. -23 берез. 18. Станіславчук. М. Культурно-просвітницька робота в ЗСУ (соціально-філософський аналіз): дис канд. філос. наук: 09.00.03. Львівський НУ ім. І. Франка. - Львів, 2004. - 19. 19. Слюсаренко, Голик М. М., Гула Р, Глотов О. Л., Щурко О. М. Слюсаренко, Голик М. М., Гула Р, Глотов О. Л., Щурко О. М. Християнська мораль та військовий обов'язок. - Львів: АСВ, 2012. -.6-112. 20. Соціально-політичний словник-довідник авт. колектив: М. Іщенко,. Андрушенко, М. Титарчук, П. Маленко. - Черкаси: Відлуння, 1999. -303. 21. Темко. Головні напрямки культурно-виховної роботи у Збройних Силах України // Народна армія. - 1996. - 18 трав. 22. Фартушний. Обов'язок захисту Батьківщини в контексті української національної ідеї Фартушний. Військово-науковий вісник. - Львів: Військ, ін-т Нац. ун-ту, «Львів. Політехніка», 2000. -ВИП.2.-С.144-154. 23. Ходань О. Л. Корпоративна культура офіцера Ходань О. Л.Харків: Національна академія Державної прикордонної служби України, 2009. - 123. 24. Г. М. Шевкун, Т. Л. Грицевич, І. М. Гузенко Військовослужбовцю про культуру поведінки: навчальний посібник Г. М. Шевкун, Т. Л. Грицевич, І. М. Гузенко. - Львів: АСВ, 2014.135. 25. Шевкун Г. М. Військовий етикет Шевкун Г. М. Навчально- методичний посібник. - Львів: ЛВІ, 2006. - 82. 26. Шевкун Г. М. Естетичне виховання військовослужбовців Шевкун Г. М. Виховна робота в Збройних Силах України: (Навч. метод, посібник). - Львів, 1999. 2. Nakaz Ministerstva oborony Ukrai'ny vid 31.12.1999 roku №412 «Pro Kodeks chesti oficera Zbrojnyh Syl Ukrai'ny». 3. Nakaz NGSh ZSU №109 vid 14.03.2016 r. «Pro zatverdzhennja tymchasovoi' nastanovy z moral'no-psyhologichnogo zabezpechennja pidgotovky ta zastosuvannja ZSU». 4. Nakaz NGSh ZSU №4 vid 04.01.2017 r. «Pro zatverdzhennja instrukcii' z organizacii' informacijno-propagandysts'kogo zabezpechennja u ZSU». 5. Bojko О. V., Golyk M. M., Romanyshyn A. M. Vijs'kove nav- channja і vyhovannja: navchal'no-metodychnyj posibnyk Bojko О. V., Golyk M. M., Romanyshyn A. M. - L'viv: LISV, 2007. - 153 s. 6. Velykyj tlumachnyj slovnyk suchasnoi' ukrai'ns'koi' movy I uklad. і golov. red. V. T. Busel. - K.; Irpin': VTF «Perun», 2002. - 1440 s. 7. Kozyrjev M. P. Misce kul'turno-prosvitnyc'koi' roboty u vyhovanni voi'niv Kozynev M. P. Zbirka naukovyh prac'. - L'viv, 1995.-S.59-71. 8. Katyrenchuk B. A. Kul'turologichna pidgotovka suchasnyh fahivciv vijs'kovoi' spravy (na prykladi Vijs'kovogo instytutu pry Derzhavnomu universyteti «L'vivs'ka politehnika»). Dialog kul'tur: Ukrai'na u svitovomu konteksti і і Mystectvo і osvita. Zbirka naukovyh prac'. -L'viv, 1998,-Vyp.3. - S.55-64. 9. Kamegi D. Kakvyrabatyvat'uverennost'v sebe і vlijat'na ljudej, vystupaja publichno Kamegi D. - Minsk: Izd-vo «SLK», 1995. - 704 s. 10. Levchenko A. Naukova konferencijajak odna iz form seminaru ll Armija Ukrai'ny. - 2001. -3 1yp. 11. Mosov S. P. Filosofija і metodologichni problemy vojennoi' teorii' ta praktyky Mosov S. P.-К.: NAOU, 2006. - 308 s. 12. Moskalenko A. Vstup do zhurnalistyky Moskalenko A. Pidruch. -K.: Nauk. dumka, 1997.-231 s. 13. Papikjan A. L. Zbrojni syly Ukrai'ny dvadcjatogo stolittja Papikjan A. L. - L'viv: VINU «L'vivs'ka politehnika», 1999. - S.95-127. 14. Papikjan A. Vykorystannja tehnichnyh zasobiv v procesi vyhovannja vijs'kovosluzhbovciv Papikjan A. L. Zbirka naukovyh prac'. -L'viv: VVPDU «Liviv. Politehnika», 1996. - Vyp.2. - S.60-67. 15. Panasjuk. V. Rol' literatury u formuvanni osobystosti Panasjuk. V. Vyhovna robota v Zbrojnyh Sylah Ukrai'ny: (Navch.- metod. posibnyk). - L'viv, 1999. 16. Pro vidrodzhennja istoryko-kul'tumyh і gospodars'kyh tradycij ukrai'ns'kogo kozactva: Ukaz Prezydenta Ukrai'ny. Vijs'ko Ukrai'ny. - 1995.-№l-2.-S.18. 17. Programa «Vijs'kova osvita» («Zbrojni Syly Ukrai'ny XXI stolittja») // Narodna Armija. - 1995. - 23 berez. 18. Stanislavchuk S. M. Kul'tumo-prosvitnyc'ka robota v ZSU (social'no-filosofs'kyj analiz): dys kand. filos. nauk: 09.00.03. L'vivs'kyj NU im. I. Franka. - L'viv, 2004. - 19s. 19. Sljusarenko A. V., Golyk M. M., Gula R. V., Glotov O. L., Shhurko О. M. Sljusarenko A. V., Golyk M. M., Gula R. V., Glotov O. L., Shhurko О. M. Hrystyjans'ka moral' ta vijs'kovyj obov'jazok. - L'viv: ASV,2012.-S.6-U2. 20. Social'no-politychnyj slovnyk-dovidnyk avt. kolektyv: M. Ishhenko, V. Andrushenko, M. Tytarchuk, P. Malenko. - Cherkasy: Vidlunnja, 1999. - 303 s. 21. Temko V. Golovni naprjamky kul'tumo-vyhovnoi' roboty u Zbrojnyh Sylah Ukrai'ny // Narodna armija. - 1996. - 18 trav. 22. Fartushnyj A. Obov'jazok zahystu Bat'kivshhyny v konteksti ukrai'ns'koi' nacional'noi' idei' Fartushnyj A. Vijs'kovo-naukovyj visnyk. - L'viv: Vijs'k. in-t Nac. un-tu, «L'viv. Politehnika», 2000. - Vyp.2. - S.144-154. 23. Hodan' O. L. Korporatyvna kul'tura oficera Hodan' O. L. - Harkiv: Nacional'na akademija Derzhavnoi' prykordonnoi' sluzhby Ukrai'ny, 2009. - 123 s. 24. G. M. Shevkun, T. L. Grycevych, I. M. Guzenko Vijs'kovosluzhbovcju pro kul'turu povedinky: navchal'nyj posibnyk G. M. Shevkun, T. L. Grycevych, I. M. Guzenko. - L'viv: ASV, 2014. -135 s. 25. Shevkun G. M. Vijs'kovyj etyket Shevkun G. M. Navchal'no- metodychnyj posibnyk. - L'viv: LVI, 2006. - 82 s. 26. Shevkun G. M. Estetychne vyhovannja vijs'kovosluzhbovciv Shevkun G. M. Vyhovna robota v Zbrojnyh Sylah Ukrai'ny: (Navch. metod. posibnyk). - L'viv, 1999. Подобные документы. Поняття та правові основи господарської діяльності у Збройних Силах України. Військова частина як суб’єкт господарської діяльності, принципи та етапи процесу їх реєстрації. Порядок організації та особливості здійснення даної роботи у Збройних Силах. Характеристика інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу Збройних Сил України. Форми, методи та засоби воєнно-ідеологічної підготовки та інформаційної роботи. Роль засобів масової інформації в системі пропагандистського забезпечення. Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронного органу. Військові суди, військові прокуратури, органи Служби безпеки України. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України. Роль та місце військових правоохоронних органів в Україні. Організація речового забезпечення військової частини: складові, порядок, структура, задачі та контроль господарчої діяльності. Методика оцінювання речової служби військової частини Збройних Сил МО України, її недоліки, проблеми та шляхи вдосконалення. Алгоритм роботи начальника автомобільної служби. Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки. Номерні, розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення на транспортних засобах Збройних Сил України. Облік та звітність по службі. Facebook. Юридична служба Збройних Сил України/Legal Service of the AF of Ukraine. економія та раціональне використання матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів, зниження непродуктивних витрат та усунення причин і умов, що їх спричиняють. Залежно від регламентування нормативно-правовими актами проведення процедур, які передують укладенню договору у військовій частині, можливо визначити такі способи укладання договорів: загальний спосіб, який передбачає укладання їх на загальних засадах, тобто шляхом досягнення домовленостей сторін, що не потребує додаткових процедур. До зазначеної групи договорів застосовуються загальні вимоги Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також норми, встановлені нормативно-правовими актами, що регулюють окремі сфери господарської діяльності, зокрема, Повітряним кодексом України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом України “Про транспорт”, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України тощо; спеціальний спосіб, укладенню яких передує процедура, що визначається Законом України “Про публічні закупівлі”. Складові договірної роботи: підготовка (розгляд) проекту договору відповідальними посадовими особами, що надійшов від іншої сторони; погодження проекту договору; візування договору; підписання договору; організація обліку та зберігання договорів; виконання договірних зобов’язань; контроль за виконанням договорів; аналіз та узагальнення практики укладення договорів. Проект договору розробляється або в разі надходження такого проекту від іншої сторони розглядається відповідною службою (підрозділом) військової частини за визначеною номенклатурою майна (далі – ініціативна служба) з урахуванням переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам. Ініціативна служба (підрозділ): проводить попередню перевірку умов проекту договору; перевіряє документи, що підтверджують юридичний та податковий статуси потенційного контрагента та повноваження його посадових осіб на підписання договору, зокрема установчі документи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довіреності, документ про призначення (обрання) на посаду, довідки про взяття на облік платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтво про сплату єдиного податку; перевіряє наявність ліцензій, патентів та інших дозвільних документів на здійснення потенційним контрагентом відповідного виду діяльності; інформує командира військової частини про результати розгляду матеріалів проекту договору та потенційного контрагента за договором. проводить моніторинг цін із використанням усіх існуючих джерел інформації. Проект договору обов’язково направляється ініціативною службою (підрозділом) на опрацювання до фінансово-економічної служби військової частини, якщо проект договору містить фінансові зобов’язання сторін, для розгляду щодо їх законності, цін та розцінок, забезпеченості необхідними коштами та відповідного візування, а також голови тендерного комітету військової частини – для встановлення відсутності підстав застосування процедури закупівель у випадку, якщо договір планується укласти без застосування процедури закупівлі, а також в усіх випадках, коли договір укладається із застосування процедури закупівлі. Після опрацювання договору фінансово-економічною службою військової частини та тендерним комітетом військової частини керівник ініціативної служби (підрозділу) (ініціативна посадова особа) погоджує проект доопрацьованого з урахуванням отриманих зауважень (пропозицій), договору та візує останню сторінку одного примірника проекту договору та передає проект на візування до юридичної служби (помічника командира з правової роботи) (далі – юридичної служби) військової частини. До примірника проекту договору, що передається на візування, додається вся пов’язана з ним документація. Погодження проекту договору керівниками або особами, що їх заміщують, відповідних структурних підрозділів військової частини здійснюється у термін, що не перевищує трьох робочих днів з дати отримання проекту договору, шляхом візування. Віза включає: особистий підпис, ініціали і прізвище особи, яка візує договір, дату візування. Віза проставляється на лицьовому боці або на зворотному боці останнього аркуша проекту договору, якщо місця для візування на лицьовому боці останнього аркуша договору недостатньо. Начальником юридичної служби віза проставляється на всіх сторінках проекту договору. Віза проставляється на примірнику договору, що залишається у військовій частині. Зауваження і пропозиції до проекту договору викладаються на окремому аркуші, про що на проекті робиться відповідна відмітка. Погодження проекту договору здійснюється: керівником або особою, що його заміщує, ініціативної служби (підрозділу) військової частини в частині щодо: його відповідності вимогам чинного законодавства; наявності в договорі (можливих відповідно до предмету договору) способів забезпечення виконання умов договору та визначення в ньому штрафних санкцій щодо неналежного (неякісного, несвоєчасного) виконання умов договору (з урахуванням статті 231 Господарського кодексу України), строку поставки товарів, наявність графіка виконання робіт, надання послуг, поставки товарів; начальником юридичної служби у частині щодо: його відповідності вимогам законодавства України; доцільності та обґрунтованості договору із урахуванням необхідності виконання завдань, покладених на відповідну службу; керівником або особою, що його заміщує, фінансово-економічної служби в частині щодо: відповідності видатків кошторисним призначенням; наявності та достатності бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, з урахуванням потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року; відповідності порядку, форми та строків здійснення оплати за договором нормативно-правовим актам, що регулюють бюджетні відносини; правильності розрахунків у додатках до проекту договору (протоколі погодження договірної ціни, калькуляції, специфікації тощо); обґрунтованості цін – щодо договорів, що не підпадають під сферу застосування Закону України “Про публічні закупівлі”. головою тендерного комітету в частині щодо: відсутності підстав для застосування процедури закупівель (у випадку, якщо договір планується укласти без застосування процедури закупівлі); відповідності умов договору змісту тендерної документації (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі – щодо договорів, що підпадають під сферу застосування Закону України “Про публічні закупівлі”. Під час погодження проектів додаткових угод про внесення змін та доповнень до укладених договорів ініціативна служба (підрозділ) зобов’язаний додавати до проекту додаткової угоди копію основного договору, а також копій усіх укладених додаткових угод і додатків до цього договору. Порядок погодження та візування додаткових угод відповідає встановленому порядку візування та погодження договорів. Після погодження, необхідна кількість примірників проекту договору, враховуючи кількість сторін, подається керівником ініціативної служби (підрозділу) на підпис командиру військової частини. Після підписання договору командиром військової частини ініціативна служба (підрозділ) надсилає його контрагенту разом з додатками і супровідним листом, підписаним командиром військової частини. Під час передання безпосередньо контрагенту проекту договору для підписання або укладеного договору ініціативна служба (підрозділ) повинна отримати підтвердження шляхом зазначення на копії супровідного листа посади, прізвища, ініціалів, підпису особи, яка приймає такий проект або договір, дати його передачі. Ініціативна служба (підрозділ) здійснює супроводження договору відповідно до вимог законодавства, цих Методичних рекомендацій та укладеного договору, а також контроль за виконанням договору, достовірністю складання актів прийняття-передавання отриманих товарів (робіт, послуг), веденням справи договору. Складовими супроводження є: підтримка контактів з контрагентом, доведення до останнього нормативних документів з питань, що стосуються укладення договору; отримання від контрагентів звітних матеріалів щодо договору та перевірка їх відповідності укладеному договору і відповідним законодавчим та нормативно-правовим актам; здійснення контролю за термінами виконання договору та за термінами передачі до військової частини звітних матеріалів відповідно до договору; у разі поетапного виконання умов договору складання акта прийняття-передавання за кожним етапом виконання зобов'язань; у разі поетапного виконання умов договору проведення аналізу виконаної протягом етапу роботи і в разі необхідності підготовка висновків про недоцільність її продовження; контроль за якістю та кількістю товарів (робіт, послуг); підготовка та надання контрагенту інформації, необхідної для виконання умов договору; підготовка та надання командиру військової частини (на його вимогу) інформації щодо стану виконання умов договору; проведення оцінки результатів виконаного договору; за необхідності, у разі неналежного виконання умов договору здійснення заходів претензійно-позовної роботи. Справа договору – це зібраний в окремій папці комплект усіх документів, що стосуються договору. Акт прийняття-передавання за договором підписується командиром військової частини за участю відповідної комісії (призначеної відповідальної особи). Датою виконання зобов'язань за договором є дата затвердження акта прийняття-передавання за договором, якщо інше не передбачено договором. Для своєчасного проведення розрахунків за укладеним договором ініціативна служба (підрозділ) після поставки товару, виконання робіт чи надання послуг повідомляє фінансово-економічну службу військової частини про необхідність оплати, а також надає для перевірки та погодження керівником фінансово-економічної служби військової частини – накладні, рахунки та акти про прийняття-передавання або інші документи, що підтверджують поставку товарів, виконання робіт чи надання послуг. Зазначені документи після перевірки та погодження подаються командиру військової частини для прийняття рішення про оплату. Оплата за договорами проводиться у строк і на умовах, визначених у них. Про належне виконання договірних зобов'язань та відсутність претензій до контрагента за договором ініціативна служба (підрозділ) інформує юридичну службу. У разі порушення контрагентом умов договору ініціативна служба (підрозділ) зобов'язана невідкладно доповісти командиру військової частини про необхідність проведення заходів претензійно-позовної роботи та підготувати проект претензії та розрахунок штрафних санкцій. За рішенням командира військової частини ініціативна служба (підрозділ) спільно з юридичною та фінансово-економічною службами пред'являє контрагенту відповідну претензію (щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій, передбачених умовами договору тощо). У разі відхилення контрагентом повністю або частково пред'явленої претензії юридична служба готує, за участю ініціативної служби (підрозділу) та фінансово-економічної служби, відповідну позовну заяву до суду. Фінансово-економічна служба військової частини проводить розрахунок та відповідну оплату судового збору. Під час розгляду справи в суді юридична служба, у разі необхідності, може залучати до її розгляду на підставі відповідної довіреності посадових осіб ініціативної служби (підрозділу) військової частини. Навчально-методичний посібник За редакцією генерал-майора Л Ріпи. Виховна робота складне, але цілісне системне явище, тобто виховна робота носить (має носити) системний характер. В зв’язку з цим виникає проблема : створення такої системи на різних рівнях функціонування Збройних Сил та розуміння системи як на методологічному, так і практично – функціональному рівнях. Це особливо важливо, тому що саме поняття “виховна робота“ визначається через категорію “система заходів“. Наряду з цим в нормативно – правових документах щодо виховної роботи досить часто вживаються терміни. “система виховної роботи“, ”система роботи органів виховної роботи“, “система керівництва (управління) виховною роботою“ та інші, які далеко не співпадають по своїй суті, і разом з тим знаходяться у взаємозв’язку, конкретизуючи чи доповнюючи одне одного. Саме тому є необхідність визначитись з поняттям “ система “ у виховній роботі, що допоможе створенню та функціонуванню її оптимальної моделі та науково визначити і обґрунтувати перспективи її подальшого реформування та розвитку. Створення системи виховної роботи від Збройних Сил в цілому до окремої частини, визначення параметрів її оптимального функціонування та критеріїв результативності не самоціль. Вона виконує ряд функцій і, перш за все, пізнавально-світоглядну. Наявність системи виховної роботи, пізнання її основних елементів у їх взаємозв’язку означає, що командири, офіцери структур виховної роботи набули всебічне цілісне систематизоване уявлення про виховну роботу, її основних зв’язках і відношеннях. Система виховної роботи виконує також інтегративну функцію. Вона проявляється в тому, що система дає збірне знання про виховну роботу та її сутність, розкриває виховну роботу з усіх її сторін з урахуванням досягнень наук, що складають її теоретичну базу, набутого досвіду її організації і проведення. Важливою є і прогностична функція. Система виховної роботи дозволяє не тільки оцінювати ступінь її відповідності сучасним вимогам, етапові реформування та розвитку Збройних Сил, але і передбачити наявність та використання таких форм, методів, заходів, сил і засобів в проведенні виховної роботи, які ще не відомі сьогодні, або недостатньо ефективно використовуються. Крім того прогностична функція дозволяє передбачити і в певній мірі безболісно для самої системи виховної роботи визначити її розвиток та реформування в більш ефективну, інтегративну систему, яка б відповідала цьому етапові розвитку Збройних Сил. Врешті, система виховної роботи виконує організаторську,по відношенню до практичної діяльності командирів і офіцерів виховної роботи, функцію. Тільки пізнавши сутність, зміст виховної роботи в цілому, в системі, можливо найбільш повно і свідомо використати весь арсенал форм, методів, сил і засобів виховної роботи на практиці. Тільки знаючи, як пов’язані між собою елементи виховної роботи, як вони впливають один на одного, можна вибрати найбільш доцільну форму чи захід виховної роботи із знанням справи управляти виховною роботою. Що ж таке система? Існує більш як 40 визначень поняття “система“, що отримали найбільше розповсюдження в літературі. На нашу думку, базовим визначенням, яке є найбільш коректним та простим, може стати визначення дане одним із основоположників загальної теорії систем Л.Берталанорі: “система – це комплекс взаємодіючих елементів”. Слово “комплекс”, яке досить часто вживається у виховній роботі (комплекс заходів), походить від латинського слова, що означає “зв’язок”. В розумінні того, що таке система, визначальну роль відіграє значення слова “елемент”. Критеріальна властивість елемента – його необхідна безпосередня участь в створенні системи: без цього, тобто без якого-небудь одного елементу, система не існує. Якщо взяти виховну роботу, то окремі форми, методи, сили, засоби її проведення не виступають її елементами; ними будуть система форм і методів, система заходів і т.п. (по відношенню їх до системи “виховна робота” точніше буде назвати їх підсистемами). Поняття “підсистема” вводиться для аналізу складних систем, що знаходяться в постійному розвитку, коли між елементами і системою мають місце “проміжні комплекси” більш складні, ніж елементи, але менше складні, ніж сама система. Вони об’єднують в собі різні частини (елементи) системи, які в своїй сукупності здатні до виконання єдиної (часткової) програми системи. Наприклад, система роботи посадових осіб частини по зміцненню військової дисципліни та профілактиці правопорушень, являючись елементом системи виховної роботи в цілому, є підсистемою по відношенню до неї. Разом з тим, вона виступає як система по відношенню до елементів, що її складають (організаційні, психологічні та інші заходи по зміцненню військової дисципліни, конкретні форми та методи роботи посадових осіб). Виховна робота – поняття багатопланове, воно охоплює всю систему взаємовідносин у Збройних Силах, проводиться на різних рівнях: стратегічному, оперативно-тактичному, тактичному. Базуючись на єдиних законах і закономірностях, єдиних системах принципів, маючи єдину мету, вона, в свою чергу, в залежності від рівня відрізняється системою функцій і завдань, системою сил і заходів, системою форм і методів. Тому система виховної роботи в частині, виконуючи єдину програму системи виховної роботи в Збройних Силах, є її підсистемою. Таким чином, являючись елементом системи, підсистема, в свою чергу, виступає системою по відношенню до елементів, що її складають. Аналогічно справа стоїть із відношенням понять “система” і “елементи”: вони переходять одне в одне. Іншими словами, система і елемент відносні. З цієї точки зору, вся виховна робота є багатоплановою і різноманітною системою систем. “Системами” можуть бути система закономірностей виховної роботи, система її принципів, система напрямів і завдань, система діяльності посадових осіб (в даному випадку вірніше говорити – системність в роботі, алгоритм роботи). Визначивши методологічні аспекти аналізу системи виховної роботи, ми можемо перейти до визначення її основних елементів. Але для цього необхідно з’ясувати ще два методологічних питання: по-перше, з’ясувати системостворюючі фактори і, по-друге, з’ясувати головну засаду (критерій) для систематизації елементів системи. Однією із важливих проблем у визначенні системи виховної роботи є вияснення тих сил, які впливають на створення системи, її функціонування, розвиток та реформування в інші системи. Мета. Створення системи виховної роботи обумовлено перш за все її метою : “формування та розвиток у військовослужбовців професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що мають забезпечити високу бойову готовність органів управління з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів” 1. Для досягнення цієї мети створені, визначені та обґрунтовані елементи системи виховної роботи: на методологічному рівні (закономірності, принципи); на функціонально-діяльнісному рівні (напрямки, складові, завдання виховної роботи, функції окремих її елементів, форми і методи, сили та засоби, методики, алгоритми, технології виховної роботи); на інституційно-організаційному рівні (органи виховної роботи). З метою тісно пов’язаний і другий системоутворюючий фактор, який ще в більшій мірі впливає на процес вдосконалення системи виховної роботи та її реформування при наявності певних внутрішніх та зовнішніх чинників. Таким фактором є результат. Недостатній результат, досягнутий на окремих етапах, стадіях функціонування системи вимушує активно впливати на відбір таких компонентів системи, які визначають в подальшому отримання повноцінного результату. Так, відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами, недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності; невизначеність меж повноважень і відповідальності органів виховної роботи привело до прийняття у 1998 році Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, в якій визначені елементи системи виховної роботи, втілення яких в практику виховної роботи сприяли подальшому вдосконаленню її системи, підвищенню ефективності та результативності. Важливим фактором в створенні та вдосконаленні системи виховної роботи є досвід. Розширення та поглиблення наших знань в значній мірі проходить під впливом набутого досвіду. Більш того, чим більший досвід, тим сильніший його вплив на теперішнє, оскільки, з одного боку, в вищій мірі нерозумно, а нерідко і дуже небезпечно повторювати помилки минулого, а з іншого боку, кардинальне засвоєння досвіду минулого, дозволяє більш чітко і вірно визначити провідні закономірності розвитку і використати в своїх цілях. Ось чому при створенні системи виховної роботи у Збройних Силах України враховувався досвід існування і функціонування подібної системи впливу на свідомість захисника Батьківщини в історії Збройних формувань України, недавній досвід Збройних Сил Радянського Союзу, досвід армій зарубіжних держав і, звичайно, перш за все, досвід накопичений за десять років існування незалежної України. Визначивши ряд факторів створення системи виховної роботи, які безпосередньо пов’язані з її сутністю, компонентами необхідно відзначити і роль оточуючого середовища на створення системи виховної роботи. Оскільки будь-яка система характеризується упорядкованістю її елементів необхідно, по-перше, встановити єдину засаду, згідно якої можна розділити всі елементи системи виховної роботи на певні групи (підсистеми). По-друге, оскільки системність передбачає наявність зв’язків між елементами і групами елементів, створення системи виховної роботи передбачає виявлення основних зв’язків і відносин між групами елементів і елементами в групах (субординації і координації). По-третє, у зв’язку з тим, що будь-яка система відрізняється цілісною проявою її елементів, при аналізі системи виховної роботи необхідно виявити основні її функції, які характеризують дану систему у єдності всіх складових її елементів. Одним з найважливіших факторів, що мають забезпечити ефективність функціонування системи виховної роботи є наявність та відповідність всіх її компонентів. Відсутність чи недостатній вплив одного із компонентів приводить до збою в роботі всієї системи. Другим фактором, що забезпечує ефективність функціонування системи є оптимальний рівень взаємодії елементів. В центрі системи виховної роботи знаходяться органи управління, які і забезпечують взаємодію всіх її елементів, необхідний рівень планування, організації та проведення заходів виховної роботи. Враховуючи багаторівневий характер виховної роботи, її систему (підсистеми) можна класифікувати у відповідності з філософськими категоріями: всезагальне, загальне, особливе, часткове. 1. Всезагальною системою роботи є її методологічна модель, яка існує в певній мірі як абстрактна система і включає науково-теоретичні поняття і категорії. (Див.мал.1). Головною засадою для систематизації елементів даної моделі системи виховної роботи є ступінь їх спільності. В залежності від ступеню спільності елементи системи виховної роботи можна розділити на три групи (підсистеми): науково-методологічне та методичне забезпечення; організаційно-управлінське забезпечення та управління ним; матеріально-технічне забезпечення. Структура цих груп визначена на мал.1. 2. Загальною системою виховної роботи виступає її організаційно-діяльнісна модель як діалектична єдність мети виховної роботи, її суб’єкту та об’єкту, основних напрямів, форм, методів та засобів. Головний системостворюючий фактор цієї моделі - мета та взаємодія суб’єкту та об’єкту виховної роботи. Ця система виховної роботи в найбільшій мірі характерна для підрозділів, частин, з’єднань, об’єднань. (Мал.2). 3. Особлива система виховної роботи - це її програмно-цільова модель, під якою розуміється узгоджена за термінами, силами та засобами, формами та методами сукупність організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких, військово-соціальних заходів. До таких систем відносяться, наприклад, "типова система роботи органів військового управління усіх рівнів з офіцерським складом Збройних Сил України"; "система роботи з офіцерським складом у військах Західного оперативного командування"; система інформаційно-пропагандистського забезпечення; система індивідуально-виховної роботи тощо. 3 (Мал. 3-6). МЕТОДОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ. Система виховної роботи. Матеріально-технічне забезпечення. Військовослужбовець ЗСУ. Опис вакансії. Обов’язки: Військова служба за контрактом — це особливий вид державної служби, яку проходять громадяни у Збройних Силах України, які в добровільному порядку вступили на військову службу на певний період. щорічна відпустка із збереженням грошового, матеріального забезпечення тривалістю від 30 до 45 календарних днів в залежності від вислуги років. Передбачені також додаткові відпустки в зв’язку із навчанням, соціальні відпустки, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; отримання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у військово-медичних закладах охорони здоров’я та членів сімей; право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах Міністерства оборони України, але не більше одного разу на рік; можливість отримання безкоштовного житла за рахунок держави; обов’язкове особисте страхування військовослужбовців; першочергове надання дітям військовослужбовців за місцем проживання їх сімей місць у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах. право на безкоштовне отримання заочної вищої освіти; можливість отримання первинного офіцерського звання військовослужбовцями сержантського старшинського складу, які мають вищу освіту. військовослужбовці рядового складу першого року служби від 10 200 грн., командир відділення — від 11 тис. грн., командир взводу — від 13 тис. грн., в місяць в залежності від специфіки військової частини; грошове забезпечення військовослужбовців Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ, підрозділів морської піхоти ВМС ЗС України та гірсько-штурмових військових частин збільшено в середньому на 2−3 тис. грн. (більше ніж в інших видах); встановлено надбавку за особливості проходження служби для снайперів, номерів обслуг ПТРК (Корсар та Стугна-П), які мають сертифікати про закінчення відповідних шкіл підготовки, зовнішнім пілотам (операторам) безпілотних літальних апаратів (за час виконання бойових завдань за призначенням) (в середньому на 2−3 тис. грн); за укладання першого контракту встановлено одноразову грошову винагороду військовослужбовцям в таких розмірах: рядовим — 18 160 грн. (8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року), сержантам (старшинам) — 20 430 грн. (9 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року); додаткова щомісячна грошова винагорода за участь в ООС на першій лінії оборони 17 000 грн. на другій лінії оборони 6 500 грн.; з 7 липня 2020 року, наказом Міноборони від 18.09.2020 № 340, запроваджено нову винагороду, яка виплачується «за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров’я…», додатково до всіх виплат, належних військовослужбовцям ЗСУ і ДССТУ, розмір винагороди складає від 5000 грн.; один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових проблем у розмірі місячного окладу за посадою та військовим званням; у разі відбуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення відпускні; при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт виплачується грошова допомога у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на військовослужбовця та 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї підйомна допомога; виплата грошової компенсації за піднайом житла для сержантів та солдатів за контрактом; в бойових частинах отримання УБД (учасника бойових дій) — пільги для в/с та членів їх сімей, виділенням земельних ділянок. Отже, військова служба за контрактом поєднує в собі патріотичний вклад у захист та розвиток Батьківщини, а також дає стабільну основу для соціальної і економічної захищеності. Тому, обираючи героїчну професію захисника Вітчизни, громадяни відчуватимуть себе соціально захищеними і матимуть всі перспективи для кар'єрного зросту і економічної стабільності.

шукаю роботу в збройних силах