шукаю роботу майстром виробничого навчання

МАЙСТРА ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ. Методичні рекомендації містять посадову інструкцію майстра виробничого навчання, основні питання планування навчально-виробничого та навчально-виховного процесу, організацію навчального циклу, ведення обліку навчальної роботи, здійснення контролю за навчально-виробничим процесом, організацію проведення перевірочних та пробних робіт, проходження учнями виробничої практики та проведення державної кваліфікаційної атестації. Дані методичні рекомендації направлені на надання методичної допомоги майстру виробничого навчання при роботі з підготовки кваліфікованих робітників. Методичні рекомендації складаються з примірної посадової інструкції майстра виробничого навчання, матеріалів планування роботи майстра виробничого навчання, організації і контролю навчально-виробничого процесу в групі, проходження учнями виробничої практики та проведення державної кваліфікаційної атестації. До текстової частини додаються рекомендовані форми ведення плануючої документації, форми плану розвитку майстерні (лабораторії), паспорта комплексно-методичного забезпечення професії, зведеної відомості навчальних досягнень з професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки. Більшість матеріалів можуть бути використані майстрами виробничого навчання ПТНЗ, але деяка частина їх носить рекомендований характер. Посадова інструкція майстра виробничого навчання може бути розширена або змінена, в залежності від конкретного навчального закладу. Майстер виробничого навчання належить до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів. 1.1.1 Приймається на роботу по трудовій угоді на конкретній основі відповідно до чинного законодавства. 1.1.2 Уроки виробничого навчання майстер виробничого навчання проводить у відповідності з розкладом занять, а позакласні заходи та методичну роботу – відповідно до планів роботи навчального закладу. Майстер виробничого навчання працює під безпосереднім керівництвом старшого майстра та заступника директора з навчально-виробничої роботи, а з питань виховання учнів – під керівництвом заступника директора з навчально-виховної роботи. 1.2.1. Працювати сумлінно, виконувати вимоги Статуту навчального закладу та Правил внутрішнього розпорядку, дотримуватися дисципліни та вимог безпеки праці. 1.2.2. Використовувати ефективні форми, методи та засоби навчально-виховного процесу. 1.2.3. Вивчати індивідуальні особливості учнів, дбати про розвиток їх здібностей та талантів. 1.2.4. Сприяти підготовці учнів до самостійного трудового життя, до праці в нових соціально-економічних умовах. 1.2.5. Проводити індивідуальну, позакласну роботу з учнями, залучати їх до роботи в гуртках та секціях. 1.2.6. Настановами та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, гуманізму, доброти, патріотизму та працелюбства. 1.2.7. Виховувати в учнів повагу до педагогів, батьків, жінок, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, дбайливого ставлення до навколишнього середовища. 1.2.8. Вимагати від учнів дотримання правил для учнів, правил внутрішнього розпорядку. Постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру. 1.2.9. Знати і виконувати вимоги безпеки праці, передбачені відповідними правилами та інструкціями, вимагати цього від учнів. 1.2.10. Берегти обладнання, інвентар, матеріали, навчальні посібники тощо, виховувати у учнів бережливе ставлення до майна навчального закладу. 1.2.12. Своєчасно готувати засоби та об’єкти праці (інструменти, заготовки, матеріали тощо). 1.2.14. Особисто приймати рішення щодо ліквідації будь-якої ситуації, яка може скласти небезпеку для життя людей та навколишнього середовища, повідомити про це керівництво закладу. 1.2.15. Не допускати учнів до проведення робіт і занять без передбаченого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального і колективного захисту. 1.2.16. Повідомити директора навчального або його заступників про нещасний випадок, що трапився. Організувати надання першої допомоги потерпілому. Забезпечити усунення фактору, що привів до нещасного випадку. 1.2.17. Проводити інструктажі з учнями з охорони праці під час навчальних занять з обов’язковою реєстрацією в журналі обліку. 1.2.18. Проводити інструктажі з учнями під час проведення позакласних заходів з реєстрацією у спеціальному журналі. 1.2.21.Брати участь у культурно-масовій та спортивній роботі навчального закладу. 1.3.4 На вільний вибір форм, методів, засобів навчання, проявлення педагогічної ініціативи. 1.3.10 Одержувати повну інформацію щодо умов праці при укладанні трудового договору. 1.3.12 На відповідні нормативним актам з охорони праці санітарно-побутові умови. 1.3.13 Відмовлятися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. 1.3.14 Розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці. 1.3.15 На відшкодування шкоди у разі ушкодження його здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків. 1.3.16 На відшкодування моральної шкоди, якщо факт її наявності підтверджується. 1.3.17 На обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. 1.3.18 На різні види заохочень, передбачені Правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу, в разі зразкового виконання своїх обов’язків і бездоганну роботу, новаторство в праці та інші досягнення. 1.3.19 Надавати пропозиції щодо заохоченню учнів за успіхи в навчанні і громадському житті навчального закладу. Надавати пропозиції про накладання стягнень у відношенні до навчання, грубе порушення правил поведінки, пропусків занять без поважних причин. 1.4.3 За стан, правильну експлуатацію обладнання та приладів, які установлені в закріпленій за ним майстерні. 1.4.5 За якісне і своєчасне ведення облікової, звітної та плануючої документації. 1.4.6 За життя та безпеку учнів, довіреної йому групи під час навчального-виробничого процесу. 1.5.2 Конституцію України, Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту, інші законодавчі і інформативно-правові акти та документи з питань навчання, виховання та безпеки праці. 1.5.3 Накази, постанови, рішення Президента, Кабінету Міністрів та Верховної Ради України з питань професійно-технічної освіти, навчання та виховання учнів. 1.5.5 Характеристики, сімейний стан та індивідуальні особливості учнів, закріпленої за ним групи. 1.5.7 Уміти правильно показувати прийоми виконання робіт відповідно до кваліфікаційної характеристики. 1.6.1 Майстром виробничого навчання в професійно-технічному навчальному закладі можуть бути особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості та фізичний стан, який дає змогу виконувати обов’язки педагогічного працівника. 1.6.2 Майстер виробничого навчання в залежності від рівня кваліфікації та педагогічного стажу може мати педагогічне звання ІІ та І категорії. 1.6.3 Один раз на п’ять років, в обов’язковому порядку, та раніше за згодою сторін, майстер виробничого навчання повинен підтвердити або підвищити рівень своєї кваліфікації перед атестаційною комісією. Навчальний час учня, слухача визначається обліковими одиницями часу, передбаченого для виконання навчальних програм професійно-технічної освіти. - урок виробничого навчання, тривалість якого не перевищує 6 академічних годин; Навчальний (робочий) час учня, слухача в період проходження виробничої та перед випускної (переддипломної) практики встановлюється залежно від режиму роботи підприємства згідно з законодавством України. Відвідування занять учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів є обов’язковим. Робота майстра виробничого навчання з сім'єю учня. Загальна характеристика сім'ї як соціального інститут розвитку особи. Виявлення особливостей виховної роботи майстра виробничого навчання з сім'єю учня. Способи підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Методи роботи вчителя з батьками. Соглашение об использовании материалов сайта. Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны. Подобные документы. Педагогічна взаємодія майстра виробничого навчання і класного керівника. Особливості і планування виховної роботи в навчальній групі. Методи вивчення та методи впливу на особистість учнів. Виховні завдання інженерно-педагогічних працівників закладів ПТНЗ. Поняття методів виробничого навчання, їх загальна характеристика. Словесні методи навчання. Система практичних методів та їх особливості. Способи використання на уроках виробничого навчання наочного приладдя. Вправи - основний метод виробничого навчання. Усвідомлення майстром особливостей виробничого навчання учнів. Завдання майстра, які допомагають організовувати роботу учнів в позаурочний час. Проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів. Виховний вплив майстра в навчальній групі. Підвищення кваліфікації, як основна умова професіоналізму педагога, її види та напрями. Самоосвіта педагогів та майстрів виробничого навчання. Школа молодого майстра виробничого навчання. Предмет та види діагностичної діяльності керівництва закладу. Завдання правильного підходу до процесу формування особистості у педагогіці. Методика виховної роботи з школярами в національній школі України. Адаптаційний період навчання першокласників у школі, позакласні заняття. Робота вчителя з батьками школярів. Дидактична характеристика процесу професійного навчання. Організація педагогічної діяльності. Закономірності професійної підготовки. Характеристика принципів виробничого навчання. Умови та способи реалізації дидактичних принципів у виробничому навчанні. Максимальна реалізація виховного потенціалу кожного навчального предмету. Розвиток учнівського самоврядування у ліцеї. Принцип гуманізації та демократизації виховного процесу. Організація дозвілля учнів ліцею. Козацькі традиції та їх виховний вплив. На допомогу майстру в/н. Існують різні підходи до здійснення класифікації методів виробничого навчання залежно від вибору основи. У теорії і практиці виробничого навчання найпоширенішою є класифікація методів за ознакою джерела інформації та характеру і активності пізнавальної діяльності. 1. Словесні методи (інструктаж, бесіда, пояснення, розповідь, робота з друкованим джерелом інформації). - розвивають у учнів здібності до вірного, глибокого та осмисленого сприйняття довкілля і. 2.Наочні методи - це візуальне сприйняття дійсності, поєднання наочного сприйняття і слова. У профтехучилищах застосовуються різні види наочності, які можна поділити на три основні групи: - демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються, у натуральному, природ­ному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, натуральні зразки, показ прийомів роботи, проведення дослідів); - демонстрація зображень, у тому числі символічних, умовних (креслення, принципові монтажні, кінематичні, електро-, радіотехнічні схеми та ін.); - демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів навчання, у тому числі кінематографа і телебачення, комп'ютерів, кадрів діафільмів тощо. - за допомогою слова педагог керує за спостереженнями учнів, а знання про сам об'єкт, що вивчається, учні добувають із самої наочності об'єкту; - наочні об'єкти використовуються як підтвердження словесного викладання навчальної інформації; - наочні об'єкти доповнюють словесні пояснення у тих випадках, коли слово не може з достатньою повністю охарактеризувати явище; - наочні об'єкти використовуються як засіб об'єднання, узагальнення і систематизації окремих словесних інформацій; 3. Практичні методи (вправи, лабораторно-практичні роботи, рішення виробничих і технічних задач, дослідження, самостійна практична робота учнів). Практичні методи забезпечують формування, закріплення та удосконалення практичних умінь і навичок через такі методичні прийоми: Вправи - основний метод виробничого навчання. Вправи використовуються на всіх етапах професійного навчання, в тому числі: Методи за характером пізнавальної діяльності (репродуктивні і продуктивні) 1. Пояснювально-ілюстративний, при застосуванні якого учні слухають пояснення та спостерігають за показом майстра. Використовується переважно на початкових етапах навчання. - виконанні завдань за технологічною карткою, яка не має інструктивних вказівок; - активній участі при розборі особливостей нових трудових прийомів та їх застосуванні у виробничий діяльності; - проведенні досліджень для встановлення закономірностей та алгоритмів технологічних процесів; - плануванні і виконанні індивідуальних та кваліфікаційних робіт або курсових і дипломних проектів. Репродуктивні методи забезпечують міцність засвоєння навчальної інформації, швидкість формування практичних умінь і навичок, безпосередність керування навчальним процесом, оперативність при виправленні помилок та їх причин. Перевага використання репродуктивних методів надається у тих випадках, коли учні ще не володіють уміннями і навичками пошукової діяльності. Продуктивні методи використовуються у тих випадках, коли учні мають базові З.У.Н для пошукової роботи. Ці методи забезпечують розвиток творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприяють більш осмисленому та самостійному оволодінню знаннями, уміннями і навичками. При застосуванні проблемно-розвиваючих методів можуть бути засто­совані такі методичні прийоми: - проблемна розповідь, коли педагог по ходу пояснення висуває проблему, розмірковує, доводить, узагальнює, аналізує факти і обирає приклад оптимального рішення; - евристична проблемна бесіда, коли педагог ставить перед учнями ряд послідовних і взаємопов'язаних питань, у відповідях на які вони повинні висловлювати свої припущення та пропозиції і намагатись самостійно довести їх справедливість; - проблемно-пошукові вправи можуть бути застосовані у тих випадках, ко­ли учні можуть самостійно, за завданням майстра виконати окремі види дій, що підводять їх до засвоєння нової інформації та формування умінь і навичок виконання практичної діяльності в нестандартних ситуаціях; - дослідницькі лабораторні роботи використовуються з метою розвитку умінь і навичок творчої науково-пізнавальної діяльності, сприяють більш усвідомленому і самостійному оволодінню професією; - алгоритмічна діяльність полягає у тому, що новий навчальний матеріал розподіляється на частини, вивчення яких здійснюється у строгій логічній послідовності, причому кожна частина навчального матеріалу насичена проблемними запитаннями, ситуаціями, завданнями; - програмовані завдання - це створення різноманітних програм вивчення одного і того ж навчального матеріалу в залежності від інтелекту учнів, періоду навчання і наявної виробничої ситуації. Методи активного навчання поділяються на традиційні (неімітаційні) та інноваційні (імітаційні та імітаційні ігрові). За своїм характером традиційні методи спрямовані на формування особистості із заданими якостями, яка професійно діє лише в стандартних умовах. Але, враховуючи той факт, що у багатьох галузях зміст і технологія виробництва поновлюються кожні 5-7 років, а також те, що сучасні виконавці робіт все частіше вимушені діяти у нестандартних або непередбачених обставинах, наші випускники дуже часто стають неуспішними людьми і професіоналами невисокого ґатунку. Тому все частіше при навчанні професії застосовуються інноваційні методи навчання. Поняття "інновація" стосується не стільки розробки та впровадження нового змісту освіти, нових педагогічних технологій, скільки, перш за все, зміни стилю мислення, образу діяльності, системи взаємовідносин педагога і учнів. В процесі виробничого навчання можуть бути реалізовані такі методи активного навчання: - навчальним можливостям учнів: інтелектуальним, віковим, психологічним, рівню підготовленості; - можливостям педагога: досвіду, рівню наполегливості, педагогічним здібностям, особистим якостям. Згідно "Положення про організацію навчально-виробничого процесу у ПТНЗ" (наказ Міносвіти №419) основними навчально-методичними документами планування виробничого навчання в професійно-технічному навчальному закладі є: - навчальний план - це документ, що визначає освітній рівень вступника, цілі навчання, перелік обов'язкових навчальних предметів, механізм міжпредметних зв'язків, форми, періодичність, терміни контролю 3,У,Н учнів,їх кваліфікаційної атестації, вимоги до основних обов'язкових засобів на­вчання та плановий рівень кваліфікації випускника; - навчальна програма з виробничого навчання це документ, що визначає зміст професійних знань, умінь і навичок та способи і методи їх форму­вання. Робоча навчальна програма розробляється фахівцем, що викладає курс, на основі типової з урахуванням змін у відповідній галузі виробниц­тва та сфері послуг і погоджується із замовниками робітничих кадрів; - поурочно-тематичний план складається педагогом у відповідності до навчальних програм, розглядається на засіданні відповідної методичної комісії, затверджується заступником директора і є документом багатора­зового використання; - перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає роботи, які ви­конують учні з метою оволодіння професійними 3,У,Н, що передбачені програмою виробничого навчання; складається на півріччя майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра, обговорюється методичними комісіями та затверджується заступником директора з НВР; - план навчально-виробничої діяльності на квартал розробляється стар­шим майстром на основі програм виробничого навчання, переліку робіт відповідно тарифного розряду, фонду навчального часу на виконання ро­бочих завдань; - план виробничого навчання групи на місяць складається на основі навча­льного плану, програми виробничого навчання і переліку НВР і визначає конкретний зміст навчально-виробничих завдань учнівської групи, послі­довність та організацію їх виконання; - план уроку є обов'язковим особистим документом, складається в довіль­ній формі і має на меті забезпечити педагогу найбільш ефективне прове­дення уроку. За умови проведення уроків у паралельних групах за однієї і тієї ж теми майстер складає один план уроку з урахуванням особливостей проведення уроку в тій чи іншій групі. Під час перебування учнівської групи на теоретичних заняттях або ви­робничий практиці майстер розробляє план роботи на день або працює за індивідуальним планом роботи, який погоджується із старшим майст­ром. Теоретичні основи виховної роботи майстра виробничого навчання. Максимальна реалізація виховного потенціалу кожного навчального предмету. Розвиток учнівського самоврядування у ліцеї. Принцип гуманізації та демократизації виховного процесу. Організація дозвілля учнів ліцею. Козацькі традиції та їх виховний вплив. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны. В умовах творення Української держави особливої актуальності набуває проблема виховання та самовиховання творчої особистості. Демократизація освіти, надання їй державно-національної спрямованості вимагають від викладачів, майстрів виробничого навчання, соціальних педагогів, психологів, створення такої моделі виховання людини, яка б дозволяла їй оптимально вирішувати складні питання життя, досягати вирішення поставленої мети. На сучасному етапі класний керівник, майстер виробничого навчання, використовують методи виховання не тільки як засіб подолання негативних тенденцій у розвитку особистості, але і як засіб формування позитивних властивостей і якостей. Використання для виховання і розвитку особистості ідеї особистісно зорієнтованого виховання, яке втілює демократичні, гуманістичні положення, є потребою часу. Для успішного здійснення виховного процесу слід використовувати внутрішні умови навчального закладу, а саме: цілеспрямована робота щодо підготовки класного керівника, майстра виробничого навчання, соціального педагога та психолога для проведення виховної діяльРазмещено на www.allbest.ru/ Педагогічне керівництво виховною роботою має бути спрямованим на розвиток у вихованця свідомості, яка відповідає загальнолюдській моралі, формування та розвиток стійких моральних звичок, виховання волРазмещено на www.allbest.ru/ Основою виховного процесу є система стосунків, яка визначає взаємодію між майстром виробничого навчання і вихованцем. Виховання є вплив, дія з боку педагога на учня з метою організації життя дитини, але цю дію слід розуміти не як механічну або словесну, а як глибинну внутрішню роботу вихователя і вихованця, яка спричиняє активність обох сторін. Будуючи стосунки між вихователем і вихованцем на основі поваги, підтримки гідності учня, зацікавленості його особистістю, ми і намагаємося реалізовувати гуманізацію відносин, гуманізацію та демократизацію виховання в цілому. v - принцип гуманізації та демократизації виховного процесу, який передбачає рівноправність, але різнозобов'язаність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу, що викликає у вихованців позитивну налаштованість, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості, милосердя тощо; v принцип самоактивності й саморегуляції, який сприяє розвитку у вихованця об'єктивних характеристик, формує здатність до самокритичності, до прийняття самостійних рішень, і формує громадянську позицію особистості, почуття відповідальності; v принцип комплексної і міждисциплінарної інтегрованості передбачає встановлення в національному вихованні тісної взаємодії та поєднання навчального та виховного процесів, зусиль сім'ї, дитячих та молодіжних об'єднань, організацій; v принцип культуровідповідності передбачає органічну єдність з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, що забезпечують наступність і спадкоємність поколінь; v принцип інтеркультурності передбачає інтегрованість національної культури в контексті загальнодержавних. Європейських і світових цінностей, у загальнолюдську культуру; v принцип гармонізації родинного і суспільного виховання полягає в об'єднанні і координації виховних зусиль усіх суспільних інституцій, організації педагогічного всеобучу батьків; v принцип безперервності і наступності сприяє підготовці свідомої інтелігенції, оновленню і збагаченню інтелектуального геноциду нації, створенню необхідних умов для розвитку особистості, її мислення, загальної культури, пропагування здорового способу життя. Основні напрями здійснення виховного процесу визначені Концепцією виховання дітей та молоді в національній системі освіти, Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національною програмою патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства. Виховні завдання майстра виробничого навчання доцільно визначити, виходячи з "Положення про майстра виробничого навчання" та Закону "Про професійну технічну освіту". Метою освіти, як зазначено в законі є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових та фізичних здібностей виховання високих моральних якостей. Майстер виробничого навчання як інші педагогічні працівники училища повинні враховувати, що виховний процес базується на принципах учнівського самоврядування, передбачає відносини взаємної довіри і поваги викладача майстра та учнів. Виховна робота майстра має спрямовуватись до навчання підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. У ньому завжди є можливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Необхідно залучати учнів не тільки до виробничого, а й до активного громадянського життя. Важливе виховне значення має їхня участь на заключній стадії навчання. Необхідною умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки. Майстер повинен бути в очах учнів зразком витримки принциповості й справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потрібного учня, невід'ємним компонентом його виробничої діяльності. Провідне місце в системі виховної роботи (здійснюваної майстром виробничого навчання), посідає індивідуального підходу до учнів. Сутність цього підходу в тому, що майстер визначає позитивні та негативні впливи під час навчально-виховної роботи зазначає кожен учень. Встановлюється шляхи усунення негативних впливів, допомагає учневі усвідомити допущені помилки і вказує як їх виправити, створює кожному учневі умови, що сприяють досягненню успіхів у навчанні і праці, виховує громадську колективу, домагається щоб вона позитивно впливає на кожного вихованця і проводить індивідуальну роботу з батьками учнів. Щоб досягти успіху в навчально-виховній роботі слід враховувати вікові і індивідуальні особливості учнів, знайти їх інтереси, нахили і прагнення, здібності та звички, рівень знань і навичок, набутих раніше. патріотичне і громадянське виховання яке здійснюється з метою формування в учнівської молоді рис громадянина України, вироблення національного патріотизму, глибокого розуміння громадянського обов'язку, пошани до Конституції України, державних символів; правове виховання спрямоване не тільки на поінформованість учнів про міжнародні та державні акти, що гарантують і забезпечують права і свободи людини, але й на вироблення стійких навичок застосування цих законодавчих положень. З розповсюдженням таких злочинів проти особи, як торгівля дітьми, жінками, втягнення їх до сексбізнесу, набуті навички захисту власних прав можуть стати дієвим знаряддям у попередженні протиправних дій. Разом з тим, правове виховання має сприяти також попередженню протиправної поведінки молоді; трудове виховання, яке має важливе значення в умовах нових суспільних відносин і провідним завданням якого є соціалізація особистості, вироблення активної позиції у набутті трудових навичок. Усвідомлення необхідності вибору і здобуття професії; моральне виховання, мета заходів якого є у виробленні потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві, наслідування кращого досвіду попередніх поколінь, традицій сім'ї, родини, народу з усвідомленням загальнолюдських пріоритетів; художньо-естетичне виховання передбачає ознайомлення учнів ліцею з народним мистецтвом, пісенним та поетичним фольклором, звичаями та традиціями українського народу та інших народів України. Велике значення в художньо-естетичному виховання має збереження і розвиток місцевих традицій народного мистецтва; екологічне виховання, завдання якого є формування в учнів усвідомлення того, що людина -- частина природи, почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, виховання культури поведінки, формування практичних вмінь та навичок дбайливого ставлення до природних багатств. В умовах урбанізації екологічний стан в Україні потребує уваги не тільки з боку державної влади, але й кожного громадянина, в тому числі й учнів; фізичне виховання, має на меті утвердження принципів здорового способу життя, що впливає на загальне підвищення стану здоров'я українського суспільства та без якого повноцінний розвиток учнівської молоді неможливий. Цьому сприяє пропагування культу здорової особи на прикладах життя вітчизняних спортсменів, видатних діячів держави. У зв'язку із складною демографічною динамікою в Україні важливого значення набувають дії держави, спрямовані на збереження репродуктивного і фізичного здоров'я громадян України. Діяльність в цьому напрямі має бути спрямована на виконання відповідних актів уряду. Згідно з рекомендаціями Обласного методичного центру кожен місяць має тематику та ключові справи. Так вересень мав лозунг: “Не споглядати і говорити, а вершити і творити. Проведення акції: “Кожен учень хоче знати, де свої таланти показати” - запис у гуртки художньої творчості: вокальний, хореографії та художнього слова, у спортивну секцію. По групах проведення гри: “Лідер”, “Вибори в групі”. анкетування учнів з метою складання соціального паспорту груп та загалом, ліцею; Аналіз стану виховної роботи в свідчить, що найбільш вживаними формами організації виховного процесу є: Організація дозвілля учнів ліцею потребує певної системи і підбору тем для ознайомлення та обговорення, якими зацікавлені самі учні. З цією метою треба проводити опитування учнів, в розгляді яких питань вони мають потребу. Виховна робота в ліцеї здійснюється загальними для навчально-виховної діяльності методами, а саме: метод організації практичної діяльності, стимулювання та гальмування певної поведінки (громадська думка, заохочення, покарання). Серед методів і форм виховання учнівської молоді пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії. До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з моралістичним характером. Крім цих методів доцільно долучити і традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книжкою, періодичною пресою та інші. Козацька доба приваблювала багатьох письменників, учених, дослідників, істориків, археологів, педагогів різних часів та народів, так як багатовіковий козацький визвольний рух зумовив унікальне явище не лише східнослов'янськоъ, а й світової культури - козацьку педагогіку. Козацька педагогіка - частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі, Батьківщині - незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, що своєю головною метою ставила формування в сім'ї, школі і громадському житті образ козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю. Створена козаками педагогіка ввібрала в себе ідейно-моральний, емоційно-естетичний, психолого-педагогічний зміст богатирської епохи в житті наших пращурів періоду Відродження. Під могутнім захистом козацьких збройних сил в Україні існували різні типи навчальних закладів. Поряд з академіями, братськими, дяківськими, церковними, монастирськими школами, колегіумами працювали народні професійні школи мистецтв і ремесел (кобзарства, гончарства, бортництва та ін.) та козацькі, січові школи на території Січі. Перша школа на Січі, відкрита у 1576 році, слугувала зразком для виникнення осередків освіти на всій території козацьких вольностей. Склад учнів визначався звичаями, що формувалися на Січі. Так, там заборонялося перебувати жінкам. Навіть отамани залишали свої сім'ї за межами Січі. За порушення цього порядку загрожувала смертна кара. Січова школа існувала при церкві Святої Покрови, розташованої на території Запорізької Січі. Вона складалася з двох відділів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались до паламарів і дияконів - у цьому відділі було завжди 30 учнів. Крім цього існував відділ молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької старшини та інші діти (їх було біля 50), яких навчали грамоті, співу та військовому ремеслу. У козацькій педагогіці чільне місце посідає батько. Він - захисник сім'ї, роду, творець історії, державності, символ мужності, відваги, взірець для наслідування. Батько - перший учитель, який формує у своїх дітей лицарську честь і гідність, цілеспрямовано займається їх загартуванням, готує до подолання життєвих труднощів. Козацька сім'я характеризується глибокими демократичними та духовними традиціями, рівноправністю чоловіка та жінки. Чоловік навіть у сімейному житті керувався лицарськими чеснотами. Материнське слово в сім'ї є не менш вагомим, ніж слово батька, вона виховувала дітей на козацькому фольклорі, вселяла в їхні душі любов до Батьківщини, віру в перемогу добра, надію на щасливе життя. Мати символізувала берегиню традицій свого народу. Сімейні виховні традиції продовжували досвідчені козаки у школах. Так,. Яворницький поділив запорізькі школи на січові, монастирські та церковно-парафіяльні. До січових шкіл хлопчиків приводили батьки. Головним учителем був ієромонах, який, крім прямих обов'язків наставника, піклувався про здоров'я хлопців, лікував хворих, хоронив померлих і про все детально розповідав кошовому отаману та прикордонному лікарю. У таких школах на високому рівні навчали музики, співу та інших мистецтв. При таких школах існував відділ співаків. З часом він виокремився в школу “вокальної музики та співу”. Тут вивчали також латину, піїтику, арифметику, риторику, геометрію, географію, астрономію, військову справу. Латину вивчали як мову міжнародних відносин, мову науки того часу. Користувались латиною і в полеміці, в боротьбі проти окатоличення. З 1754 по 1768 рр. існувала також Головна Січова школа, що за рівнем навчання прирівнювалась до кращих братських шкіл. У ній вивчали піїтику, риторику, математику, географію, астрономію, військову справу. Монастирська школа існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі і виникла 1576 р. Тут навчалась молодь під керівництвом ієромонаха грамоти, молитов, Закону Божого і письма. Церковно-парафіяльні школи існували при приходських церквах і охоплювали запорізьких козаків, які жили в паланках по слободах, хуторах, зимівках. Деякі з таких шкіл культивували ще й вокальну музику та церковний спів. Подібні школи були на Січі та в паланках. Особливої уваги заслуговують школи джур, які продовжували традиції сімейного виховання. Від наставників юні джури переймали військову науку, вчилися жити й перемагати в екстремальних умовах Джури жили в куренях із дорослими й одночасно вчилися у січових школах. Почесне місце серед навчальних закладів займали полкові школи. Вони проіснували на території Лівобережної України аж до другої половини XVIII століття. Ці школи, як правило, розміщувалися у приміщеннях, які належали церквам. Іноді їх називали як церкву: Покровська, Успенська… Учні жили в будинку дяка і виконували різні господарські роботи. Методи навчання - обмежені. Дітей навчали рахувати, читати, писати. Виховання носило релігійний характер. Школи існували на кошти батьків. Більшість учителів, які навчали козацьких дітей, уважно стежила за їхніми успіхами і коли помічала одарованих учнів, то рекомендувала їх для подальшого навчання в школах підвищеного типу. Слід зазначити, що у всіх вищезгаданих навчальних закладах панував волелюбний дух козацтва. Особливе місце відводилось ідеям і засобам народної педагогіки, українознавства. Педагоги разом з вихованцями і батьками дотримувались народних обрядів, звичаїв, традицій. Тут реалізовувався принцип гармонійного виховання людини, оскільки одночасно із загальноосвітніми предметами багато уваги приділялося психофізичному вдосконаленню майбутніх козаків. На Запорізькій Січі існувала специфічна система відбору в школу молодих людей, так званих молодиків. “Хто хотів би стати козаком - мусив наперед служити три роки в старого козака за джура. Джура виконував роботу різного типу: носити за козаком другу рушницю й потрібні клунки. Одразу, коли навчався від того козака володіти зброєю і набирав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли.” Цілком ймовірно, що час перебування молодиків у Січовій школі суворо не регламентувався, а залежав, в першу чергу, від їх здібностей до військової та духовної науки. До школи приймалися хлопчики з 9 років. Підростаючи, вони ставали помічниками вчителя: підтримували в класі дисципліну, привчали молодших до самообслуговування. Методи навчання в школах були обмежені, хоча учителі і намагалися певною мірою унаочнювати навчальний процес, особливо під час вивчення азбуки, коли учитель, узявши руки в боки, зображував букву “Ф”, піднявши одну руку вверх, а другу опустивши вниз, - “Х”, опустивши руки і розставивши ноги - “Л” і т.д. Посібниками для навчання був Часослов і Псалтир, які в достатній кількості друкували Київська і Чернігівська друкарні, а також скорописна “Козацька читанка”. Перший розділ “Читанки” містить реєстр “Переяславських статей 1659 року”. Відомо, що в січових і козацьких школах перехід з одного класу в інший, від Букваря до Часослова, потім до Псалтиря і т.д, який супроводжувався народними дитячими забавами, іграми, різноманітними фізичними вправами. Дослідник. Сірополко пише, що в цих школах хлопчиків учили “Богу добре молитися, на коні реп'яхом сидіти, шаблею рубати і відбиватися, з рушниці гострозоро стріляти й списом добре колоти” Важливе місце відводилося також формуванню в учнів умінь плавати, веслувати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою… Усе це підносило дух учнів, давало їм наснагу, оптимізм, віру у свої сили, можливості. Як і бувале козацтво, молодь на свята у процесі ігор змагалася на силу, спритність і прудкість, винахідливість, точність попадання в ціль… Традиційними були змагання на конях (скачки, перегони та ін.). Школи в Запорізькій Січі існували на кошти батьків. За вивчення букваря батьки платили від 50 копійок до 1 карбованця, Часослова - до 5 карбованців. Дітей також навчали читати, писати, рахувати. У Лубенському і Чернігівському полках діти старшини і заможних козаків навчалися грамоти та військової справи у парафіяльних школах або при сотенних і полкових канцеляріях. Військову справу викладали досвідчені і випробувані в боях козаки. Вони носили звання ”військового служителя” і користувалися високим авторитетом. Ці школи забезпечували дітям лише початкові знання, які були доступними і задовольняли на той час скромні потреби трудового люду в освіті. Проте це було єдине джерело, де жевріла рідна мова, правда про історію свого краю, зберігалися і примножувалися народні звичаї, традиції. В той час, коли у школах Західної Європи того часу в системі педагогічних прийомів використовувалась звичайна різка, українське козацтво XVI-XVIII століття утвердило систему освіти на принципах гуманізму, демократизму й народності. В учнівському колективі утверджувались принципи самоврядування, що нагадувало козацьке. Учні обирали із свого складу двох отаманів: одного для старших, другого - для молодших.Якщо ті не виправдовували довір'я, після закінчення навчального року їх переобирали. У Запорізьких школах усі мали рівні права та обов'язки. Найвищими якостями вважалися патріотизм, готовність віддати життя за волю і свободу країни, чесність, самодисципліна, взаємодопомога. Існувало побратимство: хлопчики, що браталися, клялись один одному у вірності та дружбі, християнській любові до кінця життя. У духовному житті молоді козацькою педагогікою відводилась особлива роль лицарській честі і лицарській звитязі. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собі ці шляхетні якості. Великий виховний вплив на дітей мали різноманітні види духовного мистецтва (декоративно-ужиткове, музичне, танцювальне, вишивання тощо) та фольклорне виховання (пісні, думи, легенди, перекази, балади, прислів'я, приказки тощо). Вони були пройняті вільнолюбним козацьким духом, пізнавально-виховним потенціалом національної символіки. Українська козацька система виховання - глибоко самобутнє явище, аналогів якому не було в усьому світі. Вона мала кілька ступенів. Передусім - дошкільне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батьківської і материнської козацької педагогіки. Другий ступінь козацького виховання можна назвати родинно-шкільним. Пізніше козаки, які прагнули знань, училися у вітчизняних колегіумах, у відомих університетах Європи, отримували підвищену і вищу освіту. Такі молоді люди, освічені і виховані на європейському рівні, часто очолювали національно-визвольний рух, брали активну участь у розбудові освіти, науки і культури України. У січових і козацьких школах, школах джур, а також по закінченні вищих навчальних закладів юнацтво отримувало систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне і трудове виховання, національно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл. Звідси бачимо, що козацька духовність розвивалась на основі багатогранних національних традицій, християнської віри. Дослідники козацької духовності називають такі її складові: козацька ідеологія, філософія, мораль та етика, козацький світогляд, характер тощо. Важливе місце в духовному житті молоді козацька педагогіка відводила неписаним законам, які складали кодекси лицарської честі та звитяги. Кодекс лицарської честі містив такі якості особистості: Любов до батьків, до рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, у ставленні до Батьківщини. Непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, працьовитість і скромність тощо). Турбота про розвиток національних традицій, звичаїв та обрядів, бережливе ставлення до природи, землі. Прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів, пам'яток історії та культури. Цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму. Уміння скрізь і всюди чинити благородно, шляхетно, виявляти лицарські чесноти. Отже, у козацьку добу було створено систему української освіти та виховання, тісно пов'язану із свободолюбивим духом козацтва, побратимства, основою якої були принципи гуманізму, демократизму, народності, ідеї українознавства та української етнопедагогіки. Зараз ми є безпосередніми свідками того, що українські козацькі національні традиції відроджуються, оновлюються, відроджується національна свідомість, розвивається українська етнопедагогіка. Досить часто проводяться посвяти в козаки, тижні козацької слави, фестивалі, козацькі змагання. Адже наші козаки завжди підтримували прагнення до грамоти, освіти, надавали підтримку православним братствам та їх школам, обстоювали збереження в них національного, народного духу, православної віри, виховання патріотизму, любові до рідної землі, її народу, рідної мови, шанування народних, козацько-лицарських звичаїв, традицій, тобто здійснювали українознавчий напрям у навчанні та вихованні. Педагогічна наука і практика високорозвинених країн світу переконливо доводять, що найраціональнішою школою є власна, національна, побудована на традиціях і звичаях етнопедагогіки, з урахуванням здобутків педагогічної думки в її історичному розвитку. Справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом, характером та історичним покликанням. Нація - це насамперед система різноманітних природних, психічних, духовних, історично обумовлених ознак характеру, інтелекту, психології певної культурно-історичної спільності людей, яка формується протягом віків, і, які є складовою та невід'ємною частиною її самобутньої матеріальної та духовної культури. У складний і суперечливий період сучасного державотворення система освіти України покликана відродити гуманістичні і демократичні традиції українського народу у справі навчання і виховання підростаючого покоління, які складалися упродовж віків. Національне виховання передбачає формування громадянина як цілісної повноцінної індивідуальності, який високо цінує свою громадянську, національну та особисту гідність, совість і честь. Виховання-це насамперед засвоєння кожною особистістю культури рідного народу, його національного духу, способу життя та історико-культурної спадщини. Ретроспективний аналіз джерел свідчить про певну етапність у дослідженнях козацької педагогіки залежно від соціально-політичних обставин. Перший етап вивчення традицій козацького виховання пов'язується з історичними етнографічними і фольклорними записами XIX-початку XX століття і знайшов своє відображення у працях відомих істориків П.Чубинського, М.Грушевського, Д Яворницького і ін. З 1930-1990 років проблеми козацької педагогіки в Україні, за невеликим виключенням, практично не досліджувалися. Наступний етап педагогічних досліджень пов'язаний із здобуттям Української суверенності. Дослідженням процесів становлення системи освіти запорізьких козаків та козацької педагогіки в цілому, присвячені наукові праці сучасних вчених, а саме: Б.Ф.Ведмедки, B.C.Задунайського, Є.Н.Приступи,.Г.Кузя, Ю.Г.Руденка, О.Т.Губко, І.Ф.Федоренко, М.Г.Стельмаховича, Б.М.Ступарика і ін. Велінням історії є творче відродження козацько-лицарського загартування підростаючих поколінь. Час відродження національних цінностей вимагає формування позитивних якостей громадянина держави на основі культу козацького лицарства. Козацько-лицарські традиції є вищим здобутком українського національного життя, культури, державотворення і духовності. Пів тисячоліття соборність українського козацтва була гарантом єдності етнічних земель, цілісності України, а козацька педагогіка стала вершинним здобутком національної системи освіти і виховання. Творче відродження культурно-освітніх і виховних традицій козацької педагогіки - одна з невід'ємних і найважливіших граней становлення і зміцнення незалежності і державності України. Козацька педагогіка - це унікальне явище, частина довершеної народної педагогіки, яка увібрала в себе народну виховну мудрість, ідейно-моральний, емоційно-естетичний та психолого-педагогічний зміст богатирської епохи життя наших пращурів періоду славетної Київської Русі. Головною метою вбачала формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою національною свідомістю і самосвідомістю. Основні завдання козацької педагогіки- готувати фізично загартованих громадян, з міцним здоров'ям, мужніх воїнів-захисників рідного народу від чужоземного поневолення, виховувати у підростаючих поколінь український національний характер, світогляд, національні і загальнолюдські цінності: високі лицарські якості, пошану до старших, жінок, прагнення допомагати іншим, милосердя. Вони носили державницький характер - виховувати таких громадян, які б розвивали національну культуру, економіку та інші сфери життєдіяльності народу самостійної держави до світового рівня. Провідною ідеєю козацтва була свобода і незалежність України, непорушність прав народу, народовладдя та суверенність. Педагогічна мудрість сприяла зміцненню національної системи освіти і виховання, яка у ці часи досягла апогею свого розвитку. Виникали перші українські вищі навчальні заклади (Острозька - 1576; Києво-Могилянська - 1615 академії), що стали не тільки важливими центрами розквіту української освіти, науки і культури, але й усіх східнослов'янських земель. Таким чином, гетьмани, полковники, сотники, кошові отамани мали можливість здобувати вищу освіту, вивчати народну і світову філософію, логіку, психологію, історію, впроваджувати в життя кращі світові здобутки[9;11]. У період Козацької доби та під могутнім захистом козацьких збройних сил в Україні були створені і успішно функціонували різні типи навчальних закладів. На території Січі, земель Війська Запорозького, на Гетьманщині поряд з академіями, братськими, дяківськими, церковними, монастирськими школами, колегіумами, народними професійними школами мистецтв і ремесел (гончарства, кобзарства, бортництва т ін.) працювали й козацькі січові школи, у яких основу системи виховання складали козацькі виховні традиції, втілювалися в життя провідні національні ідеї. Ці заклади відрізнялися волелюбним духом козацтва, активним впровадженням в життя народних традицій, звичаїв та обрядів, прагненням формувати духовно-моральні, розумові, естетичні, фізичні якості молоді. Фізичному гарту запорожців сприяла верхова їзд, біг, плавання, боротьба, кулачні бої, спортивні ігри та змагання. Військова підготовка козаків передбачала розвиток фізичних якостей: сили, витривалості, спритності, швидкості, яка забезпечувалася постійним тренуванням у плаванні, веслуванні, фехтуванні, стрільбі та боротьбі, єдиноборстві, доланні дніпровських порогів. Основу життя лицарства складала набожність, захист віри предків і православної церкви. Як зазначає.Яворницький, двічі на рік у мирний час, козаки вирушали пішки на прощу, ходили вклонятися святим місцям у Самарський, Києво-Печерський, Межигірський, Лебединський, Мошенський монастирі [11]. Розглядаючи козацьку педагогіку, необхідно відзначити особливості народної педагогіки українців,у котрій домінувала: шана до жінки-матері, яка підтримувала домашнє вогнище, народжувала дітей, піклувалася про їх виховання; шанобливе ставлення до старших; наслідування батьків у дотриманні здорового способу життя; тісний зв'язок з природою і ін. Важливу роль відігравали вікові традиції відповідальності батьків за долю дітей. Численні етнографічні дослідження свідчать, що піклування про дитину починалося з вибору подружньої пари: існувала заборона на кровний зв'язок між подружжям, вживання спиртних напоїв у перший місяць після одруження і ін. Існували психологічні, морально-етичні, оздоровчо-гігієнічні перестороги, що мали забезпечити здоров'я матері і дитини. У період вагітності жінка повинна оберігатися від негативних емоцій, поліпшено харчуватися, уникати негативних емоцій, фізичних і психічних перевантажень, лихих думок, плекаючи натомість у душі благородні почуття та світлі надії [6;8]. Культ здорового способу життя сприяв народженню та вихованню здорового покоління молоді. Найголовнішу роль у цьому відігравали віковічні традиції відповідальності батьків за виховання дітей. Народ здавна визнає істину, що батьки - головні природні вихователі, а найбільший виховний вплив має спосіб сімейного життя усіх членів родини. Про щастя материнства і батьківства йдеться у багатьох прислів'ях і приказках: "Діти- то Божа роса"; "Малі діти, то ясні зірочки, і світять, і радують в темну ніченьку"; "Діти як рожеві квіти"; "Без дітей тихо, а на старості лихо". Козацька педагогіка дає самобутнє трактування статусу і ролі батька - це захисник сім'ї, роду, творець історії, державності. Образ батька - це символ предків, життя і совісті. Такий погляд зафіксований у народній мудрості, історичних фактах, художній літературі. Козацька сім'я відзначалася глибоким демократизмом, духовними традиціями. Керуючись лицарськими чеснотами, батько формував у сина твердість, витривалість, уміння долати життєві труднощі, характер, лицарські якості [1; 3; 8]. Важливе значення надавалось грі, як засобу сімейно-побутового виховання. Важко переоцінити величезну роль, яку відігравали народні ігри у фізичному і моральному вихованні дітей. Народна мудрість прагне прищепити через гру повагу до праці, звичаїв і традицій народу, привита трудові навички, нетерпимість до байдикування тощо. Розумно організована гра є дієвим методом фізичного, морального, естетичного, духовного і психічного розвитку малюка. Козацькій педагогіці було притаманне родинно-шкільне виховання, як вияв глибокої єдності впливу на особистість найважливіших соціально-педагогічних факторів - сім'ї, школи, родинного оточення. Освіченості дітей сприяли народні знання з астрономії, медицини, кулінарії, естетики, мистецтва тощо. Різноманітні знання поширювали також мандрівні вчителі-дяки, філософи, артисти, кобзарі, лірники, майстри единоборств. Виховні функції козацької педагогіки реалізовувались в процесі діяльності чисельних козацьких об'єднань - побратимств, братств, товариств, гуртків та інших громад. В цьому зв'язку можна стверджувати, що формування особистості здійснювалось під впливом культурних, социально-економічних, етнографічних, моральних, естетичних факторов. Таким чином, козацька педагогіка дбала про всебічний розвиток дітей та молоді, що було надійною основою подальшого козацького гарту. На значній території України існувала густа мережа козацьких шкіл, які носили загальноосвітній характер. Юні козачата оволодівали знаннями про отчий край, героїчну минувшину, події політичного і державного життя України. Боплан зазначає: ". усі вони добре розвинені, їхня діяльність головним чином, спрямована на те, що їм корисне і необхідне у повсякденному житті. Вони дотепні й спритні, винахідливі і з широкою душею, не прагнуть великого багатства, а найбільше цінують волю, без якої жити не можуть. Український народ ставився до козаків з великою повагою і любов'ю, які в його очах виростали до символу мужності, честі, людської і національної гідності. Поступово сформувався суспільний тип козака, кращі риси якого лягли в основу найкращих елементів становлення української нації. Право називатись козаком вважалось найпочеснішою відзнакою. Слава козацтва і запорізького війська була така велика, що багато зарубіжних істориків порівнювали їх з найсильнішими і наймогутнішими народами світу. Так, француз Н. Де Бартеон пише: "Ці люди виросли у труді, як скіфи, загартовані всілякими злигоднями, як гуни, здатні до війни, як готи, засмаглі на сонці, як індійці вони християни за своєю вірою". Західні автори ХУП - ХУШ ст. порівнювали Запорізьку Січ з уславленими містами-державами античності та рицарськими орденами Середньовіччя [1; 7]. У теперішній час відродження України постає нагальна потреба засвоєння молоддю народних традицій, осмислення їх в контексті національної культури. Лицарська духовність має відображатися, насамперед, у змісті освіти, спрямованої на пізнання козацьких ідей і традицій, цілісної, а не фрагментарної вибраної культурно-історичної, національно-духовної спадщини. Вже у перші роки незалежності України були відроджені організації "Січ" і "Молода Січ". На жаль, в умовах олігархічного режиму ці організації не стали масовими. Лише у 2001 році Президент України підписав Указ "Про національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки". Закономірно, що нині активно відроджуються і діють громадські козацькі організації, які метою своєї діяльності вбачають виховання громадянина, патріота, гуманіста незалежної української держави, вивчення і поширення козацько-лицарського минулого народу, його традицій, звичаїв, культури та господарювання, формування здорової української нації. Досліджуючи дану проблему, ми виходили з принципу історизму, який дозволив зробити цивілізований погляд на історію становлення і розвитку козацької педагогіки, як об'єктивний процес та розглядати її з точки зору виникнення, етапності розвитку, визначення місця в системі суспільних відносин та соціально-педагогічних процесів. Це дало змогу визначити світоглядну сутність і характер козацького виховання, роль традицій народної педагогіки у становленні козацької педагогіки. Відродження ідейно-морального, соціально-педагогічного, історико-культурного змісту богатирської епохи і виховних традицій славнозвісного козацтва - необхідна умова відродження національної системи освіти та зміцнення незалежності України. 2. Афонович О. Школи в Запорізькій Січі // Українське слово. - 1996. - 14 листопада. - C. 13. 5. Біднов. Школа та освіта на Україні В кн: Українська культура: лекції за ред. Дмитра Анатоновича -., 1993. - 367с. -.40-72. 6. Гурова О. Українська козацька педагогіка про духовний розвиток особистості // Виховання і література. - 2001. - №1. - C. 51-58. Мета: Навчити учнів цінувати добро і дарувати її іншим, досети вважливість цієї виховної роботи. Мета виховної години: Намагатися виховувати в підлітках доброт і розповісти, що можливість зробити світ трохи кращим знаходиться в кожному з нас. -магнітофон, диск Світлани Копилової «Притчи-2. Кисточка в Божьих руках», картини з фресками Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». 6. Прослуховування пісні Світлани Копилової «Леонардо да Вінчі»з наступним обговоренням. 7. Прослуховування пісні Світлани Копилової «Бабочка». Підсумкове слово вчителя. Перш ніж почати розмову по темі нашого заняття, я пропоную вам відповісти на запитання тесту. 1. У тебе є гроші. Міг(могла) би ти витратити все, що в тебе є, на подарунки друзям?

2. Приятель розповідає тобі про свої проблеми, але тебе це мало хвилює. Чи даси ти йому зрозуміти, що це тобі нецікаво?

3. Твій партнер дуже погано грає у якусь гру. Чи будеш ти йому піддаватися, щоб доставити приємне?

Про результати тесту ми поговоримо пізніше, а зараз спробуємо визначити тему заняття. Ромен Ролан одного разу сказав: (краще заздалегідь написати на дошці) «… - це найпрекрасніша музика душі. Як би було чудово, якби вона звучала в кожному з нас». Що мав на увазі Ромен Ролан?

Вставте пропущене слово в дане висловлення, і ви дізнаєтеся тему сьогоднішнього заняття. (Відповіді дітей) - добросердий: той, хто володіє добрим серцем, ласкавий, співчутливий. Як ви думаєте, якими якостями з перерахованих володіє по-справжньому добра людина?

(Відповіді дітей) Правильно, усіма. Чи багато ви зустрічали таких людей?

А чи пам'ятаєте ви, які добрі справи ви зробили сьогодні, за минулий день, тиждень?

8 і більш балів: ти люб'язний, доброзичливий, умієш поводитися з людьми; тільки одне побажання - будь щирим; 4-8 балів: твоя доброта має вибірковий характер: ти можеш бути добрим до одних людей і черствим стосовно інших; 0-4 бала: спілкування з тобою буває нелегким; тобі не вистачає доброзичливості до людей, відкритості серця. Фахівці стверджують, що добрі справи справляють на наше психофізіологічне здоров'я дуже великий позитивний вплив. Стан, у якому перебуває людина, охоплена поривами доброти, організм сприймає як позитивний стрес і виробляє величезну кількість захисних речовин, тому по-справжньому добрі люди рідше хворіють. Крім того, у стані «приступу добросердості» виробляються гормони, що активізують розумову діяльність і творчий потенціал. Відомий англійський письменник Оскар Уайльд у романі «Портрет Доріана Грея» описав історію надзвичайно гарного парубка з ясними блакитними очами й золотавими кучерями, портрет якого був відбитий одним художником. На життєвому шляху йому зустрічається лорд Генрі, який вселяє парубкові, що єдині справжні цінності у світі - це насолода від виконання своїх усіляких бажань. Повіривши цьому, Доріан висловлює божевільну думку: нехай печатка пороків і страстей лягає не на його особу, а на портрет, нехай старіє образ на полотні, сам же Грей нехай завжди залишається юним і прекрасним. За виконання свого бажання Доріан продає душу дияволові, після чого виникає таємничий зв'язок юнака з портретом. Після жорстоких учинків Грея на полотні виникають риси жорстокості аж до слідів крові після вбивства. У міру того, як пристрасть до насолод спустошує й опоганює душу, спотворюється портрет, а обличчя Доріана як і раніше залишається юним і прекрасним. Ідуть роки. Друзі й знайомі старіють, а Доріан як і раніше залишається молодим і гарним. Лише з портрета, який він ретельно приховує від усіх, на нього дивиться його душа, що гине, - уособлення пристрастей і пороків. Дориан падає усе нижче й нижче, тягнучи за собою своїх друзів, заражаючи і їх спрагою насолоди. Близький друг призиває його до покаяння, але Доріан відповідає: «Мені пізно молитися. Для мене це порожні слова». Він повністю втрачає здатність любити й співчувати. Портрет з моторошним, огидним, виродливим обличчям гнобить його. І одного разу, не витримавши видовища своєї душі, Доріан Грей ударяє портрет ножем. Лунає страшний галас. Слуги, що вбігли, бачать портрет прекрасного юнака із золотим волоссям, а на підлозі - мертвого огидного старого з ножем у грудях. А зараз подивіться на цей фрагмент. Що ви можете сказати про Людину, зображену на ньому?

Як ви думаєте, хто це?

Який Він? (Відповіді дітей) Це фрагмент фрески Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». Сама фреска перебуває в Італії, у Мілані, у колишньому Домініканському монастирі. Леонардо да Вінчі зобразив Ісуса Христа зі своїми апостолами під час останньої вечері, перед Його зрадництвом і стратою. На фресці художника відбитий момент, коли Ісус Христос повідомляє своїм учням, що один з них зрадить Його. Прослуховування пісні Світлани Копилової «Леонардо да Вінчі» з наступним обговоренням. Я хочу вам запропонувати версію історії написання цієї фрески, викладену автором-виконавцем Світланою Копиловою. Пісня так і називається «Леонардо да Вінчі». Як ви думаєте, чи можливо це - написати з однієї людини й образ Христа, і образ Іуди?

Чи може обличчя однієї людини бути прекрасним, і потворним?

У якому випадку це можливо?

(Якщо ми робимо добрі справи, риси нашого обличчя облагороджуються, а якщо злі - спотворюються. Від нас залежить наш внутрішній і зовнішній стан). На підтвердження своєї думки про те, що все знаходиться в наших руках, я хочу запропонувати вам ще одну пісню Світлани Копилової «Бабочка». Я хотіла б, щоб ви ніколи не забували про те, що стан вашої душі залежить тільки від вас. Цей чотиривірш мовою Євангелія звучить так: «Возлюби ближнего как самого себя», тобто роби оточуючим людям тільки те, щоб хотів отримати від них. На цім правилі побудовані моральні закони всіх часів. Зникають одні народи, з'являються інші, а заповідь «Возлюби ближнего как самого себя» залишається актуальною завжди, особливо в наш такий убогий любов'ю один до одного вік. Я бажаю, щоб ваші душі були наповнені тільки любов'ю і добротою. А тепер спробуйте зобразити доброту на папері. Якою б вона була, якби була матеріальна. Подобные документы. Усвідомлення майстром особливостей виробничого навчання учнів. Завдання майстра, які допомагають організовувати роботу учнів в позаурочний час. Проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів. Виховний вплив майстра в навчальній групі. Теоретичні основи організації позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молошдого школяра. Розвиток творчої особистості у позашкільній виховній діяльності. Рекомендації по оптимізації процесу позакласної виховної роботи. Організація навчально-виховного процесу в навчальному закладі. Кадровий склад викладачів. Індивідуальний план роботи студента. Організація і зміст методичної та виховної роботи в коледжі. Аналіз рівня застосування комп’ютерної техніки у коледжі. Особливості формування студентського контингенту навчального закладу вищої фізкультурної освіти. Прийом слухачів на підготовче відділення. Права і обов’язки студента вищого навчального закладу. Організація виховного процесу у вищому закладі освіти. Загальна характеристика сім'ї як соціального інститут розвитку особи. Виявлення особливостей виховної роботи майстра виробничого навчання з сім'єю учня. Способи підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Методи роботи вчителя з батьками. Особливості виховного потенціалу установ професійно-технічної освіти, організація національної діяльності учнів. Педагогічні умови ефективності процесу національного виховання учнів ПТНЗ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою "Український патріотизм". Учнівське самоврядування - як форма громадянського виховання учнів. Завдання членів учнівського самоврядування та комісій, що діють при ньому. Дослідження навчальної та творчої діяльності учнів. Характеристика роботи шкільного учнівського парламенту. Методичний портал ® Користувацький вхід. Останні публікації. Вибране. Сертифікати. Книжка «Організація роботи майстра виробничого навчання» Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли, публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати. Шановні колеги! Пропонуємо Вам ознайомитися з книжкою «Організація роботи майстра виробничого навчання» У книжці викладено основні положення організації роботи майстра виробничого навчання у навчальних закладах професійної освіти: нормативно-правове забезпечення, зміст діяльності, методичні поради щодо організації професійного навчання, щодо планування. Для керівників, викладачів, майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів, професійно-педагогічних коледжів, а також для педагогічних працівників інших освітніх установ, що здійснюють підготовку та підвищення кваліфікації робітників та фахівців. Розділ 1. Нормативно-правове забезпечення діяльності майстра виробничого навчання Основні положення Закону України «Про професійно-технічну освіту» Посадова інструкція майстра виробничого навчання Положення про підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТНЗ Форми, навчальні плани і програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТНЗ Організація підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Розділ 2. Документальне забезпечення діяльності майстра виробничого навчання Нормативно-плануюча документація Комплексне методичне забезпечення професійної діяльності майстра виробничого навчання. Розділ 3. Методичні аспекти організації виробничого навчання Основні положення організації навчального процесу Особливості процесу виробничого навчання Визначення мети виробничого навчання Зміст виробничого навчання Логіка процесу виробничого навчання Вимоги до особистості майстра виробничого навчання Алгоритм діяльності майстра виробничого навчання Підготовка майстра виробничого навчання до уроку Організація та проведення майстер-класів. Робота майстра виробничого навчання з сім'єю учня. Загальна характеристика сім'ї як соціального інститут розвитку особи. Виявлення особливостей виховної роботи майстра виробничого навчання з сім'єю учня. Способи підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Методи роботи вчителя з батьками. Соглашение об использовании материалов сайта. Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны. Подобные документы. Педагогічна взаємодія майстра виробничого навчання і класного керівника. Особливості і планування виховної роботи в навчальній групі. Методи вивчення та методи впливу на особистість учнів. Виховні завдання інженерно-педагогічних працівників закладів ПТНЗ. Поняття методів виробничого навчання, їх загальна характеристика. Словесні методи навчання. Система практичних методів та їх особливості. Способи використання на уроках виробничого навчання наочного приладдя. Вправи - основний метод виробничого навчання. Усвідомлення майстром особливостей виробничого навчання учнів. Завдання майстра, які допомагають організовувати роботу учнів в позаурочний час. Проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів. Виховний вплив майстра в навчальній групі. Підвищення кваліфікації, як основна умова професіоналізму педагога, її види та напрями. Самоосвіта педагогів та майстрів виробничого навчання. Школа молодого майстра виробничого навчання. Предмет та види діагностичної діяльності керівництва закладу. Завдання правильного підходу до процесу формування особистості у педагогіці. Методика виховної роботи з школярами в національній школі України. Адаптаційний період навчання першокласників у школі, позакласні заняття. Робота вчителя з батьками школярів. Дидактична характеристика процесу професійного навчання. Організація педагогічної діяльності. Закономірності професійної підготовки. Характеристика принципів виробничого навчання. Умови та способи реалізації дидактичних принципів у виробничому навчанні. Максимальна реалізація виховного потенціалу кожного навчального предмету. Розвиток учнівського самоврядування у ліцеї. Принцип гуманізації та демократизації виховного процесу. Організація дозвілля учнів ліцею. Козацькі традиції та їх виховний вплив. . На виконання заходів План–графіків НМЦ ЦЗ та БЖД Херсонської області, щодо проведення інструктивно-методичних занять, інструктажів та консультацій з практичної підготовки осіб керівного складу і фахівців діяльність яких пов’язана з організацією та здійсненням заходів з питань цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях, які проводять спеціальні об’єктові навчання (тренування) з цивільного захисту у 2021 році, з 1 по 5 березня майстрами виробничого навчання Херсонських територіальних курсів ЦЗ та БЖД ІІ категорії проведені відповідні заходи на суб’єктах господарювання. Так, 1 березня майстер виробничого навчання Євген Росляков, надаючи допомогу ДНЗ «Херсонське вище професійне училище ресторанного господарства» у підготовці до об’єктового тренування, провів інструктивно-методичне заняття з розроблення основної документації заходу. 2-5 березня готуючи спеціальні об’єктові тренування на запит ТДВ «Херсонський електромеханічний завод», КЗ ХОР «Чаплинський геріатричний пансіонат», КП «Чаплинське управління водного господарства», ПрАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» Євген Росляков провів для керівництва заходу вступні інструктажі, заняття із розроблення наказу та план-календаря з підготовки та проведення практичного заходу. Майстер виробничого навчання Валерій Калушин здійснював практичну підготовку для закладів системи охорони здоров’я : 02, 04 березня – КНП «Бериславська центральна районна лікарня», 03 березня – КП «Голопристанська центральна районна лікарня». Так, інструктивно-методичні заняття для проведення спеціальних об’єктових навчань на цих об’єктах передбачали відпрацювання планів проведення навчання, відпрацювання схеми об’єкта з графічним показом ділянок, рубежів, пунктів відтворення обстановки та переліком засобів імітації тощо. Майстром виробничого навчання Ігорем Семеновим 4 – 5 березня на ТОВ «ОПТІМУС АГРОТРЕЙД» у межах підготовки до проведення спеціального об’єктового навчання проведено вступний інструктаж та інструктажі з розроблення особистих планів заступників, помічників та посередників, вивчення обов’язків керівництва та посередницького апарату навчання, загальні заходи безпеки на навчанні. Під час проведення занять, інструктажів та консультацій застосовувалась методика змішаного навчання, що полягала у поєднанні онлайн- та офлайн-форм. Така форма роботи запропонована керівництвом курсів та апробована старшим майстром виробничого навчання Олегом Романіком з суб’єктами господарювання наприкінці 2020 року. З а рахунок такої організації навчання керівний склад і фахівці суб’єктів господарювання були вмотивовані самостійно здобувати знання та застосовувати їх, здобули навички командної роботи, прийняття рішень, комплексного розв’язання проблем та спеціального фахового мислення. Крім цього підвищилась обопільна самооцінка, налагодилися партнерські стосунки, а також змінилися пріоритети щодо використання інтернет-ресурсів тощо.

шукаю роботу майстром виробничого навчання